Al Stewart

Ел Стюарт народився 5 вересня 1945 року в Глазго, але потім разом з батьками переїхав на південь Англії, в Борнемаут. Саме в цьому місті Ел купив свою першу гітару у Енді Саммерса ("Police") і там же брав уроки гри у Роберта Фріпп ("King Crimson"). У 16 років Стюарт закинув школу і вирішив, що пора зайнятися музикою серйозно.

Спочатку він бренькав на гітарі в різних місцевих бандах, але після того як почув Боба Ділана, взявся ще й за твір власних пісень. У 1965 році Ел направив свої стопи до Лондона, де йому вдалося отримати місце ді-джея в легендарному фолк-клубі "Les Cousines".

Робота йому подобалась, але власну творчість для Стюарта було не на останньому місці, і незабаром він почав їздити по країні в компанії з такими артистами як Рой Харпер, "Incredible string band", "Fairport convention", "Steeleye Span" і "Pentagle" . У 1967-му вийшов його дебютний альбом, "Bedsitter images", а за ним пішли такі платівки як "Love chronicles", "Zero she flies", "Orange".

Всі ці роботи були побудовані як щоденники, описують любовні пригоди. Стюарт не соромився найбільш інтимних подробиць і часто використовував ненорматів, через що його пісні не пускали в ефір. Зате Ел міг похвалитися присутністю на своїх альбомах таких іменитих гостей як Джиммі Пейдж, Рік Уейкман, Річард Томпсон, Філ Коллінз, Роджер Тейлор і Брінслі Шварц. У 1973 році музикант різко змінив свої орієнтири і почав вплітати у свої тексти історичні дати, літературні та кінофрагменти, зведення поточних подій.

Перший альбом, збудований за новим принципом, "Past, Present and Future", був концептуальною роботою, виконаною за мотивами роману Еріки Чітхем "The centuries of Nostradamus". Платівка стала культовою, а її наклад у кінцевому підсумку наблизився до мільйонної позначки. Наступний лонгплей, "Modern times", потрапив в американський Топ 40, що дозволило музикантові прокотитися з концертами по Штатах. З цього моменту Стюарта чекав успіх в Новому Світі.

Диск 1976 приніс Елу крім першої платини два американських хіт-сингла, "Year of the cat" і "On the border". Незабаром Стюарт перебрався в Лос-Анджелес, де в 1978-му випустив платиновий "Time passages". Після цього альбому кар'єра музиканта пішла на спад, хоча в 1980-му йому вдалося випустити хіт-сингл "Midnight rocks". Популярність Стюарта обмежувалася тепер Сполученими Штатами, а через проблеми з лейблами диски стали виходити рідше. Ел кілька реабілітував себе, коли після виходу "Last days of the century" здійснив повномасштабне світове турне, що завершилося на кембріджському фолк-фестивалі.

Своєю батьківщині Стюарт також приділив увагу на початку 90-х, коли вперше за останні 15 років провів сольний британський тур. Ці гастролі ознаменували повернення музиканта до традиційного акустично-фолькового звучанню. У наступні роки Ел продовжував випускати альбоми, час від часу радуючи своїх шанувальників концертами. Для себе ж крім музики Стюарт знайшов інше захоплення - він став завзятим колекціонером рідкісних вин.

Читате також

Реклама