Alan Parson s Project

Алан Парсонс (р. 20 грудня 1948) почав свою трудову діяльність в якості звукорежисера. Він співпрацював з "Beatles", "Hollies", Полом Маккартні і Джорджем Харрісоном, проте найбільш значущим моментом того періоду стала його робота над легендарним альбомом "Pink Floyd" "Dark side of the moon". У середині 70-х Парсонс вирішив спробувати себе в іншій іпостасі і планував записати добірку композицій, присвячених творчості Едгара По.

Для реалізації ідеї Алан запросив до співпраці музиканта, композитора та вокаліста Еріка Вулфсон, а їхній спільний проект отримав ім'я "Alan Parsons project".

Всі інші учасники групи працювали в ній на сесійній основі і частенько мінялися. Серед них були такі особистості як Артур Браун, Колін Бланстоун ("Zombies"), Стів Харлі ("Cockney Rebel"), Алан Кларк ("Hollies"). З усіх музикантів працювали на "Alan Parsons project" були практично тільки два (не рахуючи Парсонса і Вулфсон) "постоянщіка" - гітарист Йен Бернсон і займався оркестровками Ендрю Пауелл.

"Tales of mystery and imagination Edgar Allan Poe" не привернув увагу широких мас, оскільки в той час на музичній сцені панували диско і панк, а арт-рок мало кого цікавив. Тим не менш, Парсонс та Вулфсон відразу після виходу платівки засіли працювати над другим альбомом. На цей раз диск базувався на творах Айзека Азімова і мав науково-фантастичну підгрунтя. Вже тоді можна було припустити, що всі подальші роботи "Alan Parsons project" будуть побудовані на концептуальній основі. Так, наприклад "Pyramid" був присвячений темі вічності і відправляв слухача в Древній Єгипет, а "Eve" відбивав взаємовідносини статей (на цьому альбомі крім традиційних чоловічих вокалів були присутні і жіночі).

Після перебування в Монако Алан Парсонс видав один з найкращих своїх альбомів, "Turn of a friendly card" (тематика була зрозуміла - азартні ігри та людські пристрасті). Ця платівка принесла "Alan Parsons project" два перших значних хіти - "Game people play" і "Time" (обидва увійшли в гарячу двадцятку). Остання композиція з "оперним" вокалом Вулфсон настільки сподобалася ватажкам "Arista", що вони почали наполягати на збільшенні числа композицій з голосом Еріка.

Спочатку група поступилася тиску лейбла і видала хіт "Eye in the sky", що зайняв третій рядок у британських чартах. Але потім музиканти почали вимагати, щоб у відповідь на їх поступки фірма випустила альбом, що складається з одних інструменталок. У них вже був готовий матеріал і придумано назву платівки ("The Sicilian disease"), але лейбл геть відмовлявся займатися цим. Через те, що музиканти займалися розборками з рекорд-компанією, вихід чергового студійника був відкладений, а замість нього на світ з'явилася компіляція "The best of Alan Parsons project", що містила один новий трек. У 1984-му виробництво "номерних" альбомів налагодилося, і вони виходили аж до 1987 року.

Але коли почалася робота над одинадцятим платівкою, у справу втрутився Брайан Броллі (партнер Ендрю Ллойда Уеббера, що допомагав йому в створенні "Cats"). Він запропонував зробити на основі "Freudiana" мюзикл і Ерік Вулфсон із задоволенням ухопився за цю ідею. Альбом в 1990 році все-таки вийшов у світ, але назви "Alan Parsons project" на ньому вже не значилося. З тих пір шляхи Еріка і Алана розійшлися. Вулфсон став займатися мюзиклами, а Парсонс продовжив сольну кар'єру, випускаючи традиційні арт-рокові альбоми вже без приставки "project".

Читате також

Реклама