Allman Brothers Band

Група "Allman Brothers Band", що отримала звання "архітекторів південного року", пережила за свою історію чимало трагічних моментів. Заснували команду в 1969 році брати Оллмен, Дуейн (р. 20 листопада 1946, у. 29 жовтня 1971; гітара) і Грегг (р. 8 грудня 1947; вокал, клавішні), а крім них в оригінальний склад увійшли Річард "Дикки" Беттс (р.

12 грудня 1943; гітара), Беррі Оуклі (р. 4 квітня 1948, у. 12 листопада 1972; бас), Клод Хадсон "Батч" Тракс (р. 11 травня 1947; ударні) і Джей Джоханні "Джеймі" Джохансен (р. 8 липня 1944; ударні). Перед тим як випустити першу платівку, колектив відіграв чималу кількість концертів на американському півдні і встиг завоювати славу цікавого лайв-акту. Дебютний альбом, зроблений у блюз-роковому ключі, викликав у критиків тільки позитивні емоції, однак наклади його були невеликі. Публіка воліла дивитися "Allman Brothers Band" вживу, ніж купувати їх диски.

Однак колектив продовжував працювати і в 1970 році під керівництвом продюсера Тома Дауда ("Cream") випустив другий лонгплей "Idlewild South". Пісні на ньому стали коротшими і серед них зустрічалися стали класикою номери типу "Midnight Rider". Між тим, головним у творчості групи залишалися її концерти, що славилися довгими імпровізаціями та покладенням на блюз-рокову основу класичних і джазових структур.

Майстерність музикантів було відзнято на подвійному альбомі "Live At Fillmore East", записаному навесні 1971-го на легендарній рок-майданчику. Вже восени ця робота отримала золотий статус, однак приблизно в цей же час колектив зазнав перших втрату - Дуейн розбився на своєму байку. Гітарист встиг записати основну частину партій для альбому "Eat A Peach", а решту роботу за нього доробив Беттс. "Allman Brothers Band" вирішили продовжити свою діяльність, прийнявши до складу клавішника Чака Лівелла. Але тільки група приступила до чергових сесій, як сталася друга трагедія - неподалік від місця загибелі старшого Оллмен розбився і Оуклі. Незважаючи на злий рок, що витав над "ABB", команда вистояла і на цей раз і завершила запис "Brothers And Sisters" з басистом Ламар Вільямсом (нар. 15 січня 1949, у. 25 січня 1983). Цей альбом, що містив такі хіти як "Ramblin Man" і "Jessica", позначив розворот від блюзу до кантрі, що визначалося тодішнім лідерством Беттс і відсутністю Дауда.

У той час колектив без праці збирав багатотисячні майданчика, проте в його лавах намітився розкол. Оллмен і Беттс зайнялися сольними кар'єрами, багато музикантів серйозно захопилися наркотиками, і в результаті на сесіях "Win, Lose Or Draw" був присутній не весь склад. І якщо цей альбом був прийнятий непогано, то концертний альбом "Wipe The Windows, Check The Oil, Dollar Gas" провалився, а група незабаром розпалася.

Відродження "Allman Brothers Band" відбулося в 1979-му, тільки замість Вільямса та Лівелла у складі з'явилися Ден Толер (гітара) і Девід Голдфлайс (бас). З котрий повернувся в продюсерське крісло Даудом був записаний сильний матеріал "Enlightened Rogues", проте просуванню платівки завадила тодішня мода на диско і панк. Далі справи пішли ще гірше, і наступні два альбоми, створені без участі Джеймі, критики рознесли в пух і прах. Більшу частину 80-х проект пролежав у руїнах, і лише в 1989-му в таборі "Allman Brothers Band" почалося ворушіння. Цього разу компанію стареньким Оллмен, Беттс, Тракс і Джеймі склали Уоррен Хейнс (гітара, вокал), Аллен Вуді (бас) і Джоні Ніл (клавішні, гармоніка), замінений незабаром Марком Куінонсом (ударні, перкусія). Після ювілейного туру, присвяченого 20-річчю "ABB", команда випустила потужний альбом "Seven Turns", зустрінутий з великим захопленням. Два інших студійника, "Shades Of Two Worlds" і "Where It All Begins" виявилися слабшими, однак це не завадило введення групи в "Зал Слави Рок-н-Ролла" (1995) і отримання нею "Греммі" за композицію "Jessica" (Best Rock Instrumental Performance 1996).

У 1997-му Хейнс і Вуді пішли в "Gov t Mule", але перший з них згодом повернувся. Протягом 90-х і на початку нового тисячоліття колектив справно гастролював і продовжував збирати досить великі майданчики. За цей час вийшло кілька концертник, більшість з яких було архівним матеріалом. У 2003-му побачила світ і нова студійна робота, "Hittin The Note". Диск показав непоганий результат, потрапивши в національний Топ 40.

Читате також

Реклама