Amorphis

Назвавши свій проект "Amorphis" (від грецького "amorphous" - не має форми) гітарист єса Холопайнен як у воду дивився. І дійсно, протягом всієї кар'єри група не дотримувалася певного стилю, а постійно змінювала свої творчі прагнення. Біля витоків "Amorphis" крім самого Холопайнена також стояли Ян Рехбергер (ударні), Томі Койвусаарі (гітара, вокал) та Оллі-Пекка Лайне (бас).

Саме у такій конфігурації в 1991 році команда атакувала скандинавську дез-сцену з Демко "Disment of soul", записаної в студії Тімо Толккі "TTT". У той час як музиканти залишилися незадоволені своїм творінням, на нього звернули увагу представники "Relapse Records". Янки відчули великий потенціал новоявленої банди і поспішили укласти з нею контракт.

У травні 1991-го "Amorphis" повернулися в "TTT Studio", де записали шість пісень, дві з яких були видані синглом (повна версія сесій вийшла двома роками пізніше на EP "Privilege of Evil"). Часті клубні концерти дозволили команді знайти достатню кількість прихильників і створили грунт для запису дебютного альбому. Сесії "The Karelian Isthmus" пройшли у стокгольмській студії "Sunlight", а за європейську дистрибуцію диска (як і за наступні чотири) взявся німецький лейбл "Nuclear Blast".

Незважаючи на те, що цей альбом залишається в тіні більш пізніх робіт, на ньому вже можна було вгадати велике майбутнє "Amorphis". Магічні думові рифи тут поєднувалися з короткими фолковими гітарними соло і атмосферними клавішними пасажами. Хоча свою назву "The Karelian Isthmus" отримав від найвідомішого у фінській історії поля битви, тематика альбому зачіпала загальносвітові питання війни і релігії і більше базувалася на кельтської міфології. Проте вже на другому альбомі "Amorphis" дійсно звернулися до своєї національної епосу Калевала. У побудований на детовой основі "Tales from the thousand lakes" музиканти додали неабияку порцію клавішно-орієнтованого прога. Крім того, тепер у Гроулер Томі з'явився напарник з "чистим" вокалом - Вілле Туомі. Обзавелася група і постійним клавішником, яким став Каспер Мартенсон.

Платівка виявилася дуже успішною, і за "Amorphis" закріпилася слава культової групи, а пісня "Black winter day" стала її концертним фаворитом. Наступні напружені гастролі виявилися під силу не всім учасникам, і незабаром команду покинули Каспер і Ян. Місце ударника зайняв Пекка Касар, клавішні дісталися Кіму Рантале, а шостим членом колективу став вокаліст Пасі Коскінен.

Вихід полнометражнік "Elegy", записаного оновленим складом, став поворотним моментом в історії "Amorphis". Альбом, що базувався на пам'ятнику на фінської народної поезії Кантелетар, будувався не на гітарних рифах, а на чистій мелодії, викликаючи в пам'яті асоціацію з кращими прог-роковими творами 70-х. Рух у бік прогресиву було відзначено і на EP 1997 року з каверами "Hawkwind" і фінських псіходельщіков "Kingston Wall". Відкатавши півторарічні гастролі і взявши після цього тайм-аут, "Amorphis" повернулися в 1999-м з приземленим гітарно-орієнтованим альбомом "Tuonela". Запис проходив без Кіма і лише в кінці сесій Сантер Калліо додав трохи клавішних.

У 2001 році з новим басистом Нікласом Етелавуорі група випустила диск "Am Universum", що зберіг похмурість "Tuonela", але який відрізнявся від нього різноманітністю звукових ландшафтів. У музиці знову з'явилися фолькові, прогресивні і психоделічні елементи. Ця ж тенденція збереглася і на альбомі "Far from the Sun", що вийшов на "Virgin / EMI" і записаним з повернулися Рехбергером. Відмінність полягала в деякому обважнює і включення більшої кількості східних мотивів. Американську частину гастролей на підтримку "Far from the Sun" довелося відмінити через відхід Коскінена. Після довгих пошуків заміна Пасі була знайдена в особі Томі Йоутсена, який дебютував у турі 2005 року. За його участю в 2006-му був випущений альбом "Eclipse", основу якого знову склав епос Калевала.

Читате також

Реклама