Angels

На початку 70-х у Сіднеї існувала акустично-фолкова формація "Moonshine jug and string band", членами якої були Док Нісон і брати Брюстера. До 1974 року хлопці перемкнули на електроінструменти, заодно змінивши вивіску на "Keystone Angels". А після появи в команді ударника Базза Бідструпа і бас-гітариста Кріса Бейлі назву і зовсім скоротили до "The Angels".

Перший чартової успіх прийшов до "Ангелам" в 1976-м з піснею "Am I ever gonna see your face again". Роком пізніше, після спільних виступів з "AC / DC", вийшов дебютний альбом. Австралійська публіка не відразу відреагувала на нього, зате друга платівка практично відразу знайшла успіх.

Вдала добірка хард-рокових номерів, присмачена емоційними баладами припала до смаку слухачам і такі пісні як "Marseilles", "I ain t the one", "Be with you" і "Comin down" зазвучали з відкритих вікон і автомобілів по всій Австралії. За "Face to face" послідував "No exit" з не менш класними штучками типу "Mr. Damage", "Shadow boxer" і "Save me". У 1979 році "The Angels" вийшли на міжнародну арену, підписавши контракт з "Epic records". Ця фірма випустила збірку "Face to face", складений на основі другого і третього альбомів.

До речі, щоб уникнути юридичних конфліктів з групою "Angel" на обкладинці цієї платівки красувалося назву "Angel City". Під цим ім'ям "Ангели" і гастролювали за межами батьківщини. У 1980-му вийшов альбом "Dark room", який подарував групі перший хіт-сингл, що дістався до вершини національного хіт-параду. Згодом "Great white" запозичили з цього диску пісню "Face the day", виконавши її у 1988 році у власній обробці. Коли "Angels" проводили турне в підтримку альбому, остання американська частина була затьмарена тим, що "Kinks" відмовилися грати на одній сцені з австралійцями (багато хто приходив подивитися на розігріваючий склад, а не на знаменитих колись англійців).

Однак сіднейських рокери цілком реабілітувалися, відігравши на наступний рік в Штатах серію аншлагових концертів. До цього моменту "Angels" вже встигли випустити альбом "Night attack" і змінити ударника на Брента Екклеса. Трохи пізніше команду покинув бас-гітарист Кріс Бейлі, а бас-гітара перейшла до американця Джима Хілбану. У той час у групи з "Epic" виникли деякі заморочки, тому наступний лонгплей колектив випустив своїми силами.

На "Watch the red" команда взялася експериментувати і альбом вийшов досить дивним. У 1984-му "Angels" в черговий раз відвідали Лос-Анджелес, впевнені що тепер все буде нормально. Однак цілих три місяці їх штовхали зі студії до студії, від продюсера до продюсера. Альбом "Two minute warning" все ж таки вийшов у світ, але через відсутність будь-якого промоушена комерційного успіху не мав. По поверненню на п'ятий континент Джон Брюстер поступився місцем Бобу Спенсеру. З ним був записаний диск "Howling", виданий тільки в Австралії і мав там грандіозний успіх. Слідом вийшли ще дві цікавих платівки, зроблених за участю молодого бас-гітариста Джеймса Морлі.

Однак у 1992-му Морлі разом зі Спенсером пішли робити сольну кар'єру, і "ангельська" діяльність зійшла нанівець. Відродження "Angels" відбулося в 1996-му, коли зібрався класичний склад: Нісон, Рік і Джон Брюстер, Екклс і Хілбан. Команда зробила глобальне турне по Австралії і випустила альбом "Skin & bone". Майбутнє уявлялося музикантам безхмарним, але в 2001 році Док потрапив в автокатастрофу. Він сильно постраждав у цій аварії і був змушений заявити про розпуск групи.

Читате також

Реклама