Animals

На початку 60-х у Ньюкаслі існувала ритм-енд-блюзова команда "Alan Price Rhythm and Blues Combo", в якій грали піаніст Алан Прайс (нар. 19 квітня 1942), барабанщик Джон Стіл (р. 4 лютого 1941) і бас- гітарист Брайан "Чес" Чендлер (р.18 грудня 1938). У 1963 році до групи приєдналися вокаліст Ерік Бердон (р. 11 травня 1941) і гітарист Хілтон Валентайн (р.

22 травня 1943), і з приходом останнього колектив змінив назву на "The Animals". Восени 1963-го команда своїми силами випустила першу платівку, містила лише чотири пісні. Трохи пізніше в клубі "A Go-Go" відбувся спільний концерт "Animals" і Сонні Боя Вільямсона, на основі якого вийшов лайв з відповідною назвою. У 1964-му група перебралася до Лондона, де спочатку потрапила до імпресаріо Джорджіо Гомелскі, відав також справами "Yardbirds".

Той передав "Звірів" у руки продюсера Міккі Моста, а Міккі в свою чергу організував контракт з підрозділом EMI, "Columbia Graphophone". У лютому вийшов сингл "Baby Let Me Take You Home", що потрапив на 21-й рядок національного хіт-параду. Успіх, звичайно, був посередній, але вже влітку "Animals" здійнялися на вершині чартів по обидва боки Атлантики.

Пісня "House of the Rising Sun" з грубуватим, але душевним вокалом Бердон і соковитими аранжуваннями Валентайна і Прайса стала не тільки хітом номер один літа 1964-го, але й увійшла в золотий фонд класики року. Протягом наступного року група продовжувала бомбардувати гарячу десятку, орієнтуючись в основному на репертуар інших артистів типу Рея Чарльза, Сема Кука, Ніни Сімоне, Бо Діддлі, Фетс Доміно і т.д. За цей час вийшли такі хіти як "Don t Let Me Be Misunderstood", "Bring It On Home to Me", "We Gotta Get Out of This Place", "Boom Boom", "I Believe to My Soul" та інші. Однак всередині колективу зростала напруженість, оскільки між Бердон і Прайсом йшла боротьба за лідерство. Справа закінчилася тим, що в травні 1965-го Алан подав у відставку, оголосивши офіційною причиною свого відходу боязнь повітряних перельотів, так необхідних для повноцінних гастролей.

Тимчасової заміною Прайсу став Міккі Галлахер, після якого місце за клавішами зайняв Дейв Роуберрі. Між тим, проблеми на цьому не скінчилися, оскільки музикантам став набридати репертуар (нехай навіть і комерційно успішний), нав'язуваний Мостом. Контракт з "EMI" був розірваний, і "Animals" пішли під дах "Decca Records", де їм пообіцяли творчу свободу.

Зміна керівництва тут же відбилася на звучанні, яке стало більш жорстким і потужним. На жаль, кадрові перестановки не припинилися, і після закінчення сесій "Animalisms" Стіла змінив Баррі Дженкінс з "The Nashville Teens". У середині 1966-го колектив видав свій останній хіт "Don t Bring Me Down", після чого пішли Чендлер і Валентайн. Команда фактично розвалилася, але вже через кілька місяців Бердон за допомогою Дженкінса і ряду інших музикантів зібрав новий проект "Eric Burdon and the New Animals". З цього моменту група рушила в психоделічному напрямку, але не минуло й трьох років, як Ерік розлучився зі своїми партнерами і почав працювати з каліфорнійцями "War".

Возз'єднання оригінального складу "Animals" відбувалося двічі, в 1977-му і в 1983-му. Особливо вдалим вийшов другий реюніон, коли група провела повноцінне світове турне, а новий альбом "Ark" зайняв у чартах непогані позиції. У 90-х роках і на початку нового тисячоліття з'являлися всякі "звірячі" версії, на кшталт "Eric Burdon and the Animals", "Hilton Valentine s Animals", "Animals II", але в їх складах часто значився лише один з "старичків" .

Читате також

Реклама