Anthrax

Ця нью-йоркська команда, заснована у 1981 році, є членом "великої трешевий четвірки" разом з "Metallica", "Megadeth" і "Slayer". Щоправда, серед своїх похмурих колег по цеху "антраксовци" виділялися відмінним почуттям гумору та іміджем, що підійшов більше яким-небудь серф-рокерам, ніж металістам. На перших порах група з легкістю займалася кадровими перестановками, і відносно стабільні обриси складу знайшов в 1983 році.

Тоді в "Anthrax" грали Скотт Ян (Скотт Розенфельд, р. 31 грудня 1963; гітара), Ніл Турбін (вокал), Ден Спиць (гітара), Ден Лілкер (бас) і Чарлі Бенанте (ударні). Після пари демо колектив знайшов контракт з "Megaforce Records" і під керівництвом Джона Зазули випустив перший диск, "Fistful Of Metal". Незважаючи на без смаку зроблену обкладинку, альбом потрапив в музичні огляди і помаленьку, але стабільно продавався.

Лілкер, під час гастролей розсварений з турбіною, незабаром пішов у "Nuclear Assault", звільнивши місце для Френка Белло. До кінця туру був вигнаний і сам Ніл - тимчасово функції вокаліста виконували Метт Фаллон і Скотт Ян, а потім посада фронтмена зайняв Джоуї Белладонна (р. 30 жовтня 1960). У такому складі в 1985 році група випустила EP "Armed And Dangerous", і її більша популярність призвела до підписання контракту з "Island Records".

Диск "Spreading The Disease" по достоїнству був оцінений слухачами, а турне в компанії з "Metallica" принесло колективу популярність і в Європі. З виходом "платинового" диску "Among The Living", продюсерів якого став Едді Крамер, показав, "Anthrax" стали однією з найпопулярніших метал-груп. Альбом породив цілий ряд хітів ("I Am The Law", "Indians", "Efilnikufesin", "Caught in a Mosh"), а неймовірно цікаві живі шоу зробили музикантів улюбленцями преси та публіки. Наступна робота, "State Of Euphoria", виявилася не дуже вдалою, але становище було виправлено з появою "Persistence Of Time". Незважаючи на те (а може і завдяки тому), що альбом був зроблений в похмурих тонах, його продажі склали більше 600000 копій. Особливу вдячність у слухачів отримали пісні "In My World", "Belly of the Beast" і кавер Джо Джексона "Got The Time".

Що вийшов в 1991-м збірник "Attack Of The Killer B s", складений з невиданого матеріалу, раритетів і концертних номерів, виявився одним з найбільш популярних релізів "Anthrax". У тому ж році команда поставила вдалий експеримент, записавши разом з реперами "Public Enemy" композицію "Bring The Noise". Пісня стала великим хітом, а спільний тур "Anthrax" і "PE" пройшов досить успішно.

Незабаром після того, як група уклала новий контракт з "Elektra Records", зі складу несподівано пішов Белладонна. Заміну йому знайшлася в особі колишнього фронтмена "Armored Saint" Джона Буша. Альбом "Sound Of White Noise", що мав Гранжеві присмак, помітно відрізнявся від попередніх робіт, і незадоволений зміною напрямку подав у відставку Ден Спиць. Він пішов буквально перед початком сесій "Stomp 442", а його партії були зіграні гітарним техніком Полом Круком, Даймбегом Даррела з "Pantera" і барабанщиком групи Чарлі Бенанте. "Elektra" не стала займатися промоушеном цього альбому, і "Anthrax" перебралися на "Ignition Records". Незважаючи на те, що випущена цією фірмою платівка "Volume 8: The Threat Is Real" містила дуже сильний матеріал, лейбл незабаром після релізу збанкрутував, і музикантам довелося шукати інше пристановище.

Наступні п'ять років група частувала своїх шанувальників різними збірками, і лише в 2003-му видала студійний свіжачок, "We ve Come For You All". До того моменту складу "Anthrax" збільшився на одну одиницю за рахунок гітариста Роба Каггіано, взяти участь також у створенні лайв-альбому "Music Of Mass Destruction". Трохи пізніше Френка Белло змінив Джоуї Віра, але вже в 2005-му відбувся реюніон класичної конфігурації зразка "Among The Living", яка записала з цього приводу концертний альбом "Alive 2: The Music". Коли ж справа дійшла до підготовки нового студійника, Белладонна ретирувався, а через кілька місяців його місце зайняв Ден Нельсон (екс-"Devilsize", "Me, My Enemy").

Читате також

Реклама