Anti-Flag

Ця панк-група з Пенсільванії завжди славилася своїми соціально-політизованими текстами і відповідними поглядами. Навіть назву "Anti-Flag" з'явилося з "політичних" міркувань (справа в тому що творцям команди не подобалися молодики з американським прапором, які впроваджували в маси слоган "freedom not fascism" за допомогою кулаків). А все почалося в 1988 році, коли Джастін Сейн (Джастін Джівер) і Пет синтетики (Пет Робенсон) задумали замутити спільний проект.

Їх як справжніх панків анітрохи не турбувало те, що Пет тільки-тільки почав освоювати барабани, а Джастін з гріхом навпіл справлявся з гітарою. В якості вокалістки призначили сестру Сейна Люсі Фестера, а бас-гітаристи з'являлися в групі від випадку до випадку.

Втім, все це було неважливо, оскільки перша версія "Anti-Flag" проіснувала недовго і встигла відіграти всього один концерт. Другий етап розпочався в 1993 році, коли Джастін і Пет заговорили про створення власної групи більш серйозно. Саме в цей час на горизонті намалювався бас-гітарист Енді Прапор, і таким чином кадрова проблема була вирішена.

Перші три роки колектив задовольнявся місцевими концертами, оскільки вибратися за межі рідного Піттсбурга хлопцям було не по кишені. Випадок провести турне представився тільки влітку 1995-го, коли дідусь Енді надав у розпорядження групи новенький мінівен. Однак гастрольне життя внесла в колектив напруженість, оскільки Прапор і Сейн сварилися всю дорогу за різноманітними приводами. У результаті Енді пішов з групи, а в самому кінці 1996-го вакансію басиста зайняв Кріс Хед. Кріс виявився відмінним хлопцем і легко вписався в колектив, але все ж таки один "недолік" у нього був - Хед вважав за краще грати на шести струнах, а не на чотирьох. Зрештою, йому віддали другу гітару, а колишні функції Хеда взяла на себе канадка Джеймі Кок. Ця особа так і не змогла стати постійним членом "Anti-Flag", і вакансія знову була відкрита.

Проблема зважилася несподіваним чином: влітку 1999-го група тільки почала грати концерт, як раптом на сцену вискочив один з фанатів і запропонував свої послуги. Вибору особливого не було, тому Кріс Баркер (так звали того хлопця) взяв інструмент, та з тих пір так і залишився в команді, де за ним закріпилося прізвисько "Кріс Номер Два".

За допомогою Баркер був записаний другий лонгплей, "A New Kind of Army". Тематика альбому стосувалася расизму, фашизму, жорстокості поліцейських і т.д. Подібне "політосвіти" проводили і "Rage Against The Machine", тому не дивно, що Том Морелло і компанія запропонували "антіфлагам" зіграти серію спільних концертів. Інше важливе для групи знайомство відбулося в 2000 році під час "Vans Warped Tour". Там хлопці подружилися з Толстим Майком з "NoFX", і той допоміг випустити наступний CD "Anti-Flag" на своєму лейблі "Fat Wreck Chords". З'явився на світ в 2001-м "Underground Network" дав команді можливість вилізти з повного андеграунду. У 2002-му хлопці власними силами випустили полуконцертнік-полустудійнік "Mobilize". На цьому альбомі музиканти критикували зовнішню політику США, що у світлі подій 11 вересня дозволило багатьом навісити на них ярлик "антіамеріканцев".

Але пенсільванських панків це анітрохи не турбувало, і в 2003 вони видали нову порцію критики (під назвою "The Terror State") щодо методів боротьби адміністрації Буша з тероризмом. Як не дивно, але дії музикантів отримали підтримку з боку мажорного лейблу "RCA", який запропонував їм контракт і повну свободу творчості. Неординарний альянс відбувся, і навесні 2006-го на новому місці вийшов альбом "For Blood And Empire", що продовжував антибушівські тему.

Читате також

Реклама