Atomkraft

Спекотного липневого дня 1979 року двоє хлопців з Ньюкасла, Тоні Долан і Пол Спіллетт, вирішили, що непогано б їм було замутити власну групу. Зібрана ними банда за участі гітаристів Яна Легга і Кріса Тейлора називалася "Moral Fibre" і виконувала в основному панківський репертуар. Тейлор якось з'їздив в Бремен і привіз звідти слівце "Atomkraft", яким і вирішили поіменувати проект.

Після зміни вивіски Кріс з Яном кудись зникли, а Тоні і Пол переорієнтувалися на більш важку музику. Новим гітаристом став хлопець з художнього коледжу Стів Уайт, а незабаром звідти ж прийшов і басист Марк Ірвін. Тоні ж, продовжуючи виконувати обов'язки вокаліста, переключився на ритм-гітару. Ця конфігурація відіграла всього чотири концерти, після чого батьки Ірвіна люто проти того, що їхній син занурюється в "металеве" болото.

Долан знову переключився на басуху, і хлопці приступили до сесій, які проходили в домашніх умовах. Матеріал вийшов сирим, але хлопці продовжували обкатувати його на концертах. У 1981 році вони відвідали студію "Impulse", де під керівництвом Кіта Нікола записали свою першу офіційну демо "Demon". Якість вийшло жахливим, але музикантів це не сильно збентежила. Постійно практикуючись в компанії з бандами типу "Warrior", колектив готувався до запису другого демки.

На початку 1983 року "Atomkraft" знов опинилися в знайомій студії і записали пару треків, "Total metal" і "Death valley". На цей раз результат був значно краще, оскільки на світ з'явилися цілком якісні металеві композиції. Уайт підігнав демку своєму знайомому з Сан-Франциско Сему Кресс. Сем працював в "Neat records", а також був власником журналу "Whiplash", в якому і пообіцяв розмістити інформацію про групу. На жаль, в кінці 1983-го в "Atomkraft" почалися розбіжності, що послужило причиною відходу Стіва. Розсерджений Тоні виїхав до Канади, а через деякий час до нього приєднався і Пол. Там хлопці побачили обіцяну статтю в журналі, де назва їх групи сусідило з "Venom", "Raven", "Metallica", "Anthrax" і "Megadeth". Натхненні музиканти знову почали складати матеріал, а в 1984-му повернулися до Англії.

Однак після прибуття на батьківщину шляху Тоні і Пола розійшлися. У пошуках нового барабанщика Долан якось розговорився з Кроносом, і той порадив йому брата менеджера "Venom" Геда Волфа, який саме шукав групу, в якій міг би докласти свої здібності. Тоні і Гед прослухали безліч гітаристів, поки не зупинилися на 16-річному талановитого хлопчину Робі Метью. Таким чином "Atomkraft" було відроджено, і музиканти приступили до запису демо "Pour the metal in". Реакція на демку була позитивною, і групі запропонували контракт від "Neat records".

Щоправда, умови були досить дивними - мінімальний бюджет і відсутність будь-то б не було промоушену. І все одно, музиканти погодилися на це, і за пару тижнів записали альбом "Future warriors". Мінімальні гітари, важкі барабани і погана продюсерська робота - ось відмінні риси платівки. Тим не менше, про "Atomkraft" заговорили, а "веномовци" запросили групу на спільні гастролі. Після туру команда почала було записувати EP, але тут розгорілися суперечки з приводу менеджменту і Долан грюкнув дверима. Гед і Роб продовжили діяльність, запросивши йому на заміну Яна Свіфта (вокал) і Ді Сі Рейджа (бас). Цей склад випустив EP "Queen of death", але не дав жодного концерту. Коли ж підійшов час чергових сесій, група звернулася за допомогою до Долану. Той погодився, написав 6 треків для "Conductors of noize", і приєднався до "Atomkraft" як басиста.

Випустивши платівку, команда багато виступала живцем, в результаті чого постало питання про необхідність другого гітариста. У результаті Рейджа повернули на бас, а Тоні взявся за гітару. Команда зібралася було записувати альбом "Atomized", але після повернення з чергових гастролей оголосив про свій відхід Свіфт. Скориставшись нагодою, Долан злиняв у "Venom". Гед Волф спробував керувати ситуацією, але інші теж розбіглися і "Atomkraft" припинив своє існування.

Читате також

Реклама