Black Flag

Один з найбільш цікавих хардкор-колективів з'явився на світ завдяки старанням гітариста Грега Джина. Цьому хлопцю набридло засилля груп типу "Eagles", "Steely Dan" і "ELO", і він вирішив, що настав час для нового саунду. Вражений простотою і безпосередністю першого альбому "Ramones", Джинн зібрав невелику команду людей, ледве вміли поводитися з інструментами, щоб приступити до музичної деконструкції.

З самого початку свого існування "Black flag" потрапили в опозицію - адже Каліфорнія все-таки не дуже підходяще місце для хардкору. Взагалі було дивно, як гурт протримався перші чотири роки.

Вокалісти приходили і йшли, і часом команда грала одні інструментали, а вийти покричати в мікрофон міг будь-який бажаючий з натовпу слухачів. Перший більш-менш устаканиться склад виглядав наступним чином: Джинн (гітара), Чак Дуковскі (бас), Робо (ударні) і Дез Кадена (вокал). Саме у такій конфігурації в кінці 1980 року відбулися перші американські гастролі.

Під час цього туру за групою ув'язався хлопчина на ім'я Генрі Роллінз і якось під час одного з концертів він вискочив на сцену і заспівав зі своїми кумирами одну пісню. Цього виявилося достатньо, щоб йому запропонували стати фронтменом "Black flag", тим більше що Кадена вже подумував змінити мікрофон на гітару. Генрі не довелося довго вмовляти, він тут же розпродав своє майно і влився в ряди колективу, який продовжував свої гастролі. Новий склад протримався до кінця британського туру в 1981 році, але встиг записати дебютну платівку. В Англії застряг барабанщик Робо, і на виручку "Black flag" прийшов Білл Стівенсон з "Descendents".

Тим часом лейбл щось затягнув з випуском другого альбому, і музиканти вирішили випустити його своїми силами. У результаті виявилося, що група порушила контракт і через це була втягнута в довгий судовий розгляд. Незважаючи на це музиканти випустили збірник нереалізованих речей, правда, не ставши використовувати ім'я "Black flag".

У 1983-му команду залишив Дуковскі, і на сесіях наступної платівки басові партії записував Чак, який прикрився псевдонімом Дейл Ніксон. Новий басист (а точніше басистка) виявився під кінець року - це була Кіра Росслер. Наступний рік видався напруженим - група записала два альбоми і при цьому інтенсивно гастролювала як в Америці, так і в Європі. Один раз "Black flag" примудрилися навіть відіграти три концерти в різних штатах протягом 24 годин. Але 1985-й рік виявився ще більш активним порівняно з попереднім - на цей раз було записано аж три альбоми.

Не витримавши такої напруженої роботи з групи незабаром пішли Росслер і Стівенсон. Місце за ударною установкою зайняв Ентоні Мартінез, а басуху підхопив Сел Ревуелта. Однак оновлений склад не залишив після себе жодних записів і провів лише одне турне. У середині 1986 Грег Джинн зібрав своїх колег і оголосив їм про свій вихід з "Black flag", що автоматично означало розпуск команди.

Читате також

Реклама