Black N Blue

Хоча багато хто пророкував цій групі велике майбутнє, "Black N Blue" так і не змогли досягти статусу суперзірок. Історія колективу почалася в 1981 році, коли в Портленді (штат Орегон) з'явилася банда "Movie Star", що грала у місцевих клубах власний матеріал навпіл з каверами "Kiss" і тому подібних. Склад її виглядав наступним чином: Джуліан Реймонд (вокал, бас), Томмі Тойер (гітара), Вірджил Ріппер (гітара), Піт Хорн (клавішні) і Джеймі Сент-Джеймс (ударні, вокал).

З подачі Тойера і Сент-Джеймса команда просувалася в бік обважнення звуку, але не всім це подобалося, і як наслідок траплялися кадрові перестановки. З часом змінювалося і назва групи, спочатку на "Loved by Millions", а потім на "Black N Blue". Коли була затверджена остання вивіска, диспозиція набула такого вигляду: Сент-Джеймс (вокал), Тойер (гітара), Патрік Янг (бас), Піт Холмс (ударні) і Джеф Уорнер (гітара).

Покінчивши з кадровими проблемами, група записала перший демо, куди увійшли треки "Give em the Old 1,2,3", "Rules (were made to be broken)" і кавер "Леппард" "Let It Go". За цією плівкою пішли й інші, поки, нарешті, трек "Chains Around Heaven" не потрапив на збірку "Metal Massacre" лейбла "Metal Blade".

До того часу команда залишила замшілий Портленд і перебралася в більш перспективний Лос-Анджелес, де незабаром стала резидентом таких клубів як "Troubadour", "Roxy", "Whiskey A Go-Go". У 1983-му "Black N Blue" за участю Дону Докка і Майкла Вагенера записали пятітрековое демо, за допомогою якого проклали собі дорогу на "Geffen Records". Після укладення контракту колектив вирушив до Європи, де, давши кілька концертів у лондонському "Hammersmith Odeon", зайнявся підготовкою дебютного лонгплея. Керував сесіями Дітер Діркс, відомий своєю співпрацею зі "Scorpions", а результат спільної з ним роботи цілком виправдав очікування музикантів.

Багато шанувальників групи до цих пір вважають перший альбом "Black N Blue" кращим у дискографії своєї улюбленої команди, а такі треки як "Hold on to 18", "Wicked Bitch" і "School of Hard Knocks" є тому підтвердженням. Після турів в компанії з "Aerosmith", "Night Ranger" і "Whitesnake" група знову відправилася в студію. Цього разу з музикантами працював канадський продюсер Брюс Фейрберн, постараємося зробити саунд відверто комерційним.

Більшості слухачів такий підхід не сподобався, але серед них знайшовся чоловік, який зумів зробити правильні висновки і тим самим ізвлекшій для себе вигоду. Це був Джон Бон Джові, який запросив Фейрберн для роботи над проривним "Slippery When Wet". Між тим, "Black N Blue" зметикували, що допустили помилку і наступного разу на роль продюсера ангажували Джина Сіммонса з "Kiss" (з якими вони гастролювали в 1985 році). Присутність іменитого музиканта, однак, не врятувало ситуацію, і через відсутність яскравих хітів альбоми "Nasty Nasty" і "In Heat" були приречені. Комерційні невдачі досить швидко деморалізували колектив, тому вже в 1989 році команда була розпущена.

З тих пройшло майже 10 років, перед тим як відбувся перший реюніон: у 1998-му "Black N Blue" відіграли один концерт і на його основі випустили диск "One Night Only: Live". Наступного разу музиканти зібралися разом ще через п'ять років, тільки місце Тойера, що грав у "Kiss", тепер займав Шон Сонненшейн. Група оголосила про намір записати новий альбом, проте у зв'язку з тим, що Сент-Джеймс з 2004 року почав працювати в "Warrant", вихід диска був відкладений.

Читате також

Реклама