Boo Radleys

Британська команда "Boo Radleys" утворилася в 1988 році, запозичивши свою назву в персонажа роману Харпер Лі "To Kill a Mockingbird". До первинного складу увійшли гітарист і автор пісень Мартін Карр (р. 29 листопада 1968), співаючий гітарист Сайс (Саймон Роуботтом, р. 18 червня 1969), басист Тім Браун і барабанщик Стів Хьюітт.

Свій дебютний альбом колектив випустив на крихітному лейблі "Action Records". "Ichabod and I" був зроблений в стилі шугейз, яскравими представником якого була група "My Bloody Valentine". Ніякої сенсації платівка не справила, але команду запримітив відомий британський ді-джей Джон Піл, який допоміг їй організувати контракт з "Rough Trade Records".

До цього моменту в стані "Boo Radleys" відбулася одна рокіровка, і місце Хьюїтта зайняв Роб Сіека (р. 4 серпня 1968). У 1991-му вийшов EP "Every Heaven", на якому група зробила невелике відхилення від чистого шугейза у бік мелодійності і завдяки цьому примудрилася зачепитися за кінець англійських чартів.

Фірма "Rough Trade" незабаром збанкрутувала, і "Boo Radleys" перебралися під крило "Creation Records". Дебютувавши тут з альбомом "Everything s Alright Forever", музиканти зробили значний крок у мейнстрім. У пресі почали з'являтися перші позитивні відгуки, а в групи потихеньку формувалася фанатська база. Наступне твір "Boos" викликало в середовищі критиків хвилю захоплення, і такі видання як "Melody Maker", "New Musical Express" і "Select" назвали "Giant Steps" альбомом року. Успіх "Boo Radleys" докотився і до Америки, де композиція "Lazarus" виявилася в альтернативних хіт-парадах, а квартет був запрошений до участі в турі "Lollapalooza".

Кульмінацією комерційного визнання групи став сингл "Wake Up Boo!", Що опинився в англійській гарячій десятці. Критики відразу поспішили навісити на "Boos" модний у той час ярлик "бріт-поп", проте самі музиканти всіляко відхрещувалися від цього.

І дійсно, при найближчому розгляді сам альбом "Wake Up!" містив всього лише пару-трійку "попсових" треків - інші речі були досить складними і рясніли нестандартними аранжуваннями. Вирішивши діяти радикальними методами, музиканти постаралися позбутися від поп-фанатів за допомогою громихающе-експериментального опусу "C mon Kids". Трюк спрацював, і після того, як альбом дебютував попаданням в Топ 10, він незабаром взагалі зник з чартів. Команді не вдалося віджахнути лише критиків, які одностайно називали "C mon Kids" кращим у дискографії "Boo Radleys".

Свою місію група завершила в 1998 році диском "Kingsize". Альбом був знову обласканий пресою, однак, незважаючи на цей факт, "Boos" незабаром офіційно заявили про саморозпуск. Мартін Карр згодом організував сольний проект "Bravecaptain". У 2005 році фірма "Creation Records" випустила у світ дводискове антологію своїх колишніх підопічних, "Find the Way Out".

Читате також

Реклама