Coral

Селище Хойлейк загубився на західному узбережжі Англії, і можливо ніхто про нього ніколи б не дізнався, якби там не з'явилася група "The Coral", що виготовила з різних стилів настільки цікавий коктейль, що зі своїм дебютним альбомом догодила на п'яте місце в національних чартах. А все почалося в 1996 році, коли брати Джеймс і Ян Скеллі задумали навчитися музиці і попутно створити власну команду.

Першим до їх компанії приєднався Лі Саутолл, а потім поступово підтяглися Білл Райдер-Джонс, Пол Даффі і Нік Пауер. Освоюючи інструменти, хлопці спочатку пробували свої сили на чужому матеріалі, зокрема на піснях "Oasis".

Пізніше, після закінчення школи, учасники "Coral" перейшли на продукцію власного виготовлення, орієнтуючись при цьому на творчість Боба Марлі, "Beach Boys", "Doors", "Love" та деяких інших виконавців. Що стосується тематики пісень, то в них група розповідала слухачам про піратів, шерифів і тому подібному.

Час від часу колектив записував якесь демо, але матеріал так і залишався незатребуваним поки репетиції "Coral" не відвідав колишній барабанщик "Shack" (одна з груп, що зробили вплив на "коралів") Алан Віллс. Він настільки перейнявся грою команди, що навіть не полінувався створити спеціальний лейбл ("Deltasonic"), що став для хлопців перше притулком. Далі події почали розвиватися швидше, і незабаром у музикантів був підписаний контракт з "Sony Records". Першим релізом колективу став EP "Shadows Fall", що вийшов в липні 2001 року. Заголовний трек був чимось російське народне, приправлене божевільним регтайм. Завдяки "Shadows Fall" на групу звернули увагу діячі з "New Musical Express", і коли перед різдвом у продажу з'явився другий EP "The Oldest Path", журнал оголосив "Coral" відкриттям року.

З цього моменту команда впритул зайнялася концертною діяльністю, а одним з лайв-фаворитів став кавер Боба Марлі "Get Up Stand Up". У квітні 2002-го вийшов ще один максі-сингл, "Skeleton Key", ну а в липні в продаж поступив перший повнометражний альбом, "The Coral", спродюсований лідером "Lightning Seeds" Яном Броуді.

Чого тут тільки не було намішано: і психоделіка, і мерсібіт (недарма Хойлейк знаходиться неподалік від Ліверпуля), і ска, і есід-рок, і бріт-поп, і фолк. Вже на наступний день після виходу альбом номінувався на "Mercury Music Prize", а незабаром добрався і до п'ятого рядка британських чартів. "The Coral" породив кілька хіт-синглів, а на початку 2003-го був перевиданий на "Columbia Records" для американського ринку. Через рік після дебюту вийшов другий альбом, "Magic and Medicine". Ця робота, спродюсована також Яном Броуді з ходу попала на саму верхівку чартів, а сингли "Don t Think You re the First" і "Pass it On" обидва побували в гарячій десятці. Американська версія супроводжувалася бонусом у вигляді EP "Nightfreak and the Sons of Becker", який був виданий в Англії самостійною одиницею в січні 2004-го.

"Nightfreak" став останньою спільною роботою групи з Броуді, оскільки третій альбом, "The Invisible Invasion", продюсували Джефф Берроу і Адріан Атлі ("Portishead"). Втім, це мало позначилося на якості матеріалу - критики відзначили майстерність музикантів, а сама платівка посіла почесне третє місце у британському чарті.

Читате також

Реклама