Damned

"The Damned" з'явилися на світ в 1976 році з культової британської команди "London SS", в якій також грали майбутній гітарист "Clash" Мік Джонс і майбутній басист "Generation X" Тоні Джеймс. Хоча серед англійських панк-груп вони багато зробили першими (першими випустили сингл, першими видали альбом, першими відвідали Америку і першими ... перший раз розпалися), але так і залишилися недооціненими в порівнянні зі своїми колегами по цеху "Sex pistols" та "Clash" .

У початковий склад банди увійшли Кептен Сенсібл (Рей Бернс, р. 23 квітня 1955, бас), Брайан Джеймс (р. 18 лютого 1955, гітара), Дейв Веніан (р. 12 жовтня 1956, вокал) та Рет Скебіз (Кріс Міллер, р. 30 липня 1957, ударні). Після укладення контракту зі "Stiff records" був поспішно записаний сингл "New rose", а слідом за ним і дебютний альбом, "Damned damned damned".

На створення платівки пішло всього пара днів і не дивно, що її саунд виявився сирим і незачесаним. Наступні британський тур разом з "Pistols", "Clash" і американські гастролі в компанії з "Flamin Groovies" пройшли досить швидко і супроводжувалися низкою скандалів.

Незадовго до сесій другого альбому Джеймсу стукнуло в голову, що групі потрібен другий гітарист. Сенсіблу і Скебізу ця ідея не дуже сподобалася, але після прослуховування 40 осіб вони погодилися з тим, що треба взяти Роберта Едмунса, який стійко пройшов усі випробування, які влаштували йому хлопці. За продюсування "Music for pleasue" взявся барабанщик "Pink Floyd" Нік Мейсон. Платівка принесла "The Damned" розчарування, незважаючи на те, що дві-три пісні з неї потрапила в чарти. Повальне пияцтво і зловживання наркотиками не могло не позначитися на взаєминах у колективі. В результаті спалахнули розборок перший грюкнув дверима Скебіз, замінений Джоном Моссом. Але минуло не так вже багато часу, як про свій вихід заявив Брайан, і група фактично розвалилася.

Однак через півроку "Damned" були реанімовані, правда, без Джеймса, але зате з Скебізом. Сенсібл переключився на гітару, а новим басистом став Елджі Уорд. Записаний цієї конфігурацією альбом "Machine gun etiquette" став, мабуть, найкращою роботою колективу, а дві композиції, "Smash it up" і "I just can t be happy today", увійшли в кращу десятку. На наступному диску "Damned" відійшли від чистого панку і почали загравати з іншими стилями. Роль басиста на "The black album" виконував Пол Грей, який змінив який пішов у "Tank" Уорда. Слухачі не оцінили експериментів групи, і продажі платівки виявилися невтішними. Наступний реліз, "Strawberries", що складається здебільшого з поп-композицій був виданий ще меншим тиражем.

У спробі повернути популярність команда змінила лейбл і додала до складу клавішника Романа Джаггі, але це "Проклятим" не допомогло. Зате несподівано успіх прийшов до Сенсіблу, котрий випустив сольник з китової пісенькою "Happy talk". Цей факт привів до нових розбратів в групі, і в середині 80-х Кептен пішов від своїх колег. Проте "Damned" вдалося оговтатися від цього удару, і з Джаггі в ролі гітариста вони записали вдалий альбом "Phantasmagoria", що зайняв 11-е місце в чартах. Найвищим же досягненням групи став сингл "Eloise", дістався до другої сходинки хіт-парадів. Лейбл, вирішивши, що треба кувати бабки, поки гаряче, терміново запхав музикантів назад в студію. У результаті цього необдуманого кроку на світ з'явилося найгірше творіння банди - "Anything". Платівка зазнала повного провалу, "MCA" розірвала контракт і група виявилася не при справах.

Черговий камбек "Damned" відбувся у другій половині 90-х, без Рета, але з Сенсіблом і подружкою вокаліста Патрісією Моррісон на басу. Але на них ніхто особливої уваги не звертав аж до 2001 року, коли Декстер Холланд із "Offsping" запропонував "Проклятим" випустити альбом на своєму лейблі, ніж музиканти не забарилися скористатися, представивши на суд слухачів "Grave disorder".

Читате також

Реклама