Dogs D Amour

Стиль цієї команди можна коротко охарактеризувати як суміш кореневого року а-ля "Rolling Stones" і "Faces" і глем-панку а-ля "Hanoi Rocks". "The Dogs D Amour" стартували в 1983 році в Бірмінгемі з оригінальним складом, що включав в себе засновника проекту, гітариста Тайл (Тімоті Джон Тейлор), вокаліста Неда Крісті (Роберт Стоддард), гітариста Ніка Холлс, басиста Карла Уотсона і барабанщика на прізвисько Бем Бем.

Колектив невдовзі змінив прописку на лондонську і приступив до концертної діяльності, проте не пройшло і року, як почалася плинність кадрів. Першим пішов Крісті, і вокальні функції приватизував Тайл.

Коли група уклала контракт з лейблом "Kumibeat Records" і вирушила до Фінляндії записувати альбом, в складі відбулися ще дві заміни - місце другого гітариста зайняв Дейв Кусворт, а за барабани сів Пол Хорнбі. Диск "In the Dynamite Jet Saloon" не викликав великого інтересу, і "Собаки" повернулися до Англії піймавши облизня. Кілька наступних років команда, яка страждає кадрової лихоманкою, животіла в другосортних клубах.

Положення "The Dogs D Amour" покращився лише до 1988 року, коли сформувався класичний склад з тайли, Бема, Джо "Дога" Альмейда (гітара) і Стіва Джеймса (бас). Після виходу напівофіційного "(Un) authorized Bootleg Album" колектив уклав контракт з "China Records", де дебютував з альбомом "In the Dynamite Jet Saloon". Великого прориву поки не сталося, але, тим не менше, всі три супутніх синглу (так само як і сам лонгплей) побували в британському Топ 100. Справа зрушила з мертвої точки у 1989-му, коли вийшов акустичний студійник "A Graveyard of Empty Bottles", що зайняв у національному чарті 16-й рядок.

У тому ж році "Dogs D Amour" випустили нормальну, "електричну" платівку "Errol Flynn". Цей альбом хоч і опустився на шість пунктів нижче попередника, зате приніс групі найвідоміший хіт, "Satellite Kid". Наступний опус, "Straight ??!!", виявився менш вдалим - 32-е місце і відсутність явних хітів. Падіння інтересу (особливо в Америці) до "собачому" творчості, наркозалежність, міжусобиці - ось які проблеми постали перед колективом.

Крім того, у тайли не ладналися відносини в сім'ї, і на одному з концертів він дав вихід почуттям, располосовав собі уламком пивної пляшки грудну клітку. Після цього інциденту команда фактично виявилася розпущена, і пару років про "Dogs D Amour" нічого не було чутно. Група повернулася в 1993-му, причому місце Альмейда зайняв екс-учасник "UK Subs" Даррелл Бет. Випущений оновленої конфігурацією альбом "... More Unchartered Heights of Disgrace" здобув непогані відгуки в пресі і зайняв 30-у сходинку, а супроводжуючий сингл "All or Nothing" з кавером "Small Faces" досяг 53-й позиції. Незважаючи на непогане положення справ, проект був незабаром знову закрито, хоча всі музиканти відзначилися на сольнику тайли "The Life & Times of a Ballad Monger".

Ще один короткочасний "собачий" реюніон стався у 2000 році. За участю повернувся Джо Дога і дружини Бема, басистка Шер Педерсен були випущені офіційний альбом "Happy Ever After" і спеціальний фан-клубовскій реліз "Seconds", після чого Тайл зайнявся штампуванням сольників. У 2004 і в 2005 роках він намагався прикриватися вивіскою "Dogs D Amour", однак записані поодинці "When Bastards Go to Hell" і "Let Sleeping Dogs ..." сильно відрізнялися від робіт групи.

Читате також

Реклама