Don McLean

Дон Маклін народився в одному з передмість Нью-Йорку 2 жовтня 1945 року. Любов до музики з'явилася у нього вже в п'ять років завдяки радіопередачах, пластинкам батька і сімейним уявленням. Будучи підлітком, Дон обзавівся першою гітарою, а також пробував займатися з сестрою оперним співом. Ці уроки, а також довгі години, проведені в плавальному басейні, допомогли йому розвинути контроль над своїм диханням, що дуже сильно в нагоді йому в майбутній кар'єрі вокаліста.

У 1961 році захоплений фолком МакЛін вже чітко усвідомив, що хоче стати професійним співаком і музикантом.

У свої 16 років Дон не лише як слід освоїв інструмент, але і вже налагоджував контакти в шоу-бізнесі. Будучи великим шанувальником фолк-гурту "The Weavers", МакЛін познайомився з її учасником Еріком Дарлінгом. За допомогою Еріка Дон вперше спробував себе в записі, а потім влаштувався до нього в групу. У 1963-му МакЛін уклав договір з "Harold Leventhal Management" і наступні шість років працював на цю фірму, гастролюючи по північно-схід США з такими артистами як Хербі Менн, Мелані, Дженіс Ян і "Steppenwolf".

Паралельно він встиг отримати ступінь бакалавра за спеціальністю бізнес-адміністратор. Дон міг би й далі продовжувати навчання, але він вважав за краще давати концерти у нью-йоркському кафе "Lena". Роком пізніше МакЛін роз'їжджав по атлантичному узбережжю, виступаючи разом з Бобом Сігер, а по закінченні цих гастролей записав свій перший альбом, "Tapestry". Відгуки на платівку виявилися непоганими, але комерційний успіх був досить помірним. Справжня слава прийшла до музиканта в 1971 році, коли він записав свою найвідомішу композицію "American Pie". Пісня ця стала його візитною карткою на довгі часи і навіть після закінчення 30 років після своєї появи зайняла п'яту сходинку в американських списках "Songs of the century".

Другий сингл, "Vincent", з одою Ван Гогу зайняв в штатівських чартах 12-е місце і очолив британський хіт-парад. Сам альбом "American Pie" також мав трансатлантичний успіх, протримавшись на вершині досить тривалий час. МакЛін перебрався з маленьких клубів на великі майданчики, а фірма "United Artists" перевидала його дебютну роботу.

Два наступні альбоми, "Don McLean" і "Playin Favourites", що включали в себе кавер Бадді Холлі "Everyday" і класичну "Mountains of Mourne", були вже менш популярні ніж "American Pie" і змогли потрапити тільки в англійський Топ 40. Зате в 1973-м Перрі Комо перепел "And I Love You So" (з диска "Tapestry") і зробив з неї хіт по обидві сторони Атлантики. Проте більший успіх мала не ця пісня, а композиція "Killing Me Softly With His Song", присвячена Маклін і виконана Робертою Флек. Протягом 70-х концерти Дону продовжували користуватися попитом, а в 1978-м з бек-вокальною групою Елвіса Преслі "The Jordanaires" він зробив ще один намбер-уан-хіт, "Crying".

До кінця 80-х і в 90-і роки творча активність музиканта знизилася, проте його спадщина продовжували експлуатувати інші артисти, такі як "Fugees", "Guns N Roses", Мадонна, Джордж Майкл і т.д. Заслуги Макліна на терені рок-н-ролу були відзначені в 2002-м занесенням "American Pie" в "Grammy Hall of Fame" і в 2004-м введенням його самого в "National Academy of Popular Music Songwriters Hall of Fame".

Читате також

Реклама