Doro

Маленька сексуальна уродженка Дюссельдорфа, Доро Пеш (р. 3 червня 1964) по праву вважається провідною представницею німецького хеві-метал. Важка музика зацікавила її ще в підлітковому віці, а після закінчення школи вона очолила дуже популярну згодом групу "Warlock". Коли команда розпалася, Доро почала сольну кар'єру і організувала проект імені себе самої. Склад "Doro" доповнили гітарист Джон Девін, барабанщик Боббі Рондінеллі і ще один екс-учасник "Warlock", басист Томмі Хенріксен.

Перша платівка, що вийшла під маркою "Doro", спочатку готувалася для попередньої групи і тому не несла в собі ніяких істотних стильових відмінностей. Після появи "Force Majeure" Пеш перебралася до Нью-Йорк, вирішивши орієнтуватися на американський ринок.

Другий опус Доро продюсував сам Джин Сіммонс ("Kiss"), який написав для німецької рок-діви пару нових речей. На диску також був присутній "кіссовий" кавер "Only you" і переробка старого хіта 60-х "I had too much to dream last night" групи "Electric prunes". Свій третій лонгплей Доро записувала за допомогою сессіонщіков: гітаристів Денна Хаффа ("Giant") і Майкла Томпсона, басиста Лі Склера і барабанщика Едді Байєрса. У турне цю команду доповнив клавішник Пол Морріс.

Четвертий альбом "Doro" створювався повністю оновленим складом, а продюсував його Жак Понті. У тому ж 1993-м крім "Angels never die" вийшов і перший офіційний концертник Доро з простеньким назвою "Live". До цих пір всі диски були зроблені в стилі традиційного хеві, але в 1995 році Пеш вирішила поекспериментувати з індастріалом. Напханий електронікою "Machine II machine" вкрай вразив шанувальників співачки, проте знайшлося багато людей, яким платівка сподобалася. Диск охоче розкуповувався, і тому навздогін на ринок був викинутий альбом реміксів "M II M". Три роки по тому Пеш зробила крок назад, спробувавши зістикувати воєдино хеві-метал та електроніку на "Love me in black". У цій справі їй допомагали Джиммі Харрі (гітара), Юрген Енглер (клавішні, гітара; "Die Krupps"), Нік Дуглас (бас; "Deadly blessing"), Ендрю Гудсайт (бас) і Демон Уебер (ударні). Крім власного матеріалу "Doro" пластинка містила кавер "Barracuda" від "Heart".

Старі шанувальники Доро продовжували очікувати від своєї улюблениці повернення до коріння, і, нарешті, в 2000 році Пеш порадувала їх відверто металевим альбомом "Calling the wild". Вся електроніка була викинута за борт, а замість цього слухачі отримали величезний заряд хеві-енергії. В якості гостей на диску засвітилися такі видатні особистості як Слеш, Леммі і Ел Пітреллі. На "Call the wild" були присутні два кавери - "Love me forever" від "Motorhead" і старий хіт Біллі Айдола "White wedding".

У 2002-му вийшло чергове творіння Пеш і компанії, "Fight". Заголовний трек цього диска був присвячений чемпіонці Німеччини з боксу Регіні Халмі. До складу "Doro" на той момент входили Джо Тейлор (гітара), Нік Дуглас (бас) і Джоні Ді (ударні). З гостей на альбомі спостерігався Піт Стіл ("Type O Negative"), з яким Доро заспівала дуетом "Descent". Своє двадцятиріччя на сцені співачка відзначила випуском "живого" спліт-альбому з "Ostrogoth" і "Killer". З моменту його виходу не минуло й трьох місяців, як Доро представила себе в новому амплуа.

Записаний з симфонічним оркестром і такими гостями як Блейз та Удо, "Classic diamonds" включав в себе не тільки класичні речі з репертуару "Warlock" і "Doro", але також новий матеріал і абсолютно оригінальне трактування прістовской "Breaking the law".

Читате також

Реклама