Dream Theater

Історія цих монстрів прог-металу почалася в 1985 році, коли кілька студентів Беркліївської Музичного Коледжу об'єдналися під вивіскою "Majesty". Ініціативна група складалася з Джона Петруччі (гітара), Джона Майанга (бас) і Майка Портного (ударні), а компанію їй склали клавішник Кевін Мур і вокаліст Кріс Коллінз. У 1986-му була записана перша порція демо, після чого Коллінз отримав відставку.

Майже рік група провела в пошуках підходящого вокаліста, а коли, нарешті, місце біля мікрофона зайняв Чарлі Домініки, почала виступати в околицях Нью-Йорка. Незабаром виявилося, що ім'я "Majesty" вже зайнято, тому колектив змінив свою назву на "Dream Theater". Підписавшись на "Mechanic Records", квінтет випустив альбом "When Dream And Day Unite". Відгуки на цю платівку виявилися досить далекі від очікувань музикантів, оскільки жадібність представників лейблу не дозволила зробити нормальний промоушен.

Не встигла команда відіграти і п'яти концертів, як між Домініки і іншими учасниками "DT" спалахнули розбрати, в результаті чого колектив знову залишився без вокаліста. Тривалість пошуків заміни на цей раз подвоїлася, проте за цей час "театрали" позбавилися від контракту з "Mechanic" і підготували значну частину матеріалу для другого альбому.

Нарешті, в 1991 році команді вдалося знайти походящей фронтмена, яким став канадець Джеймс Лабрі. Уклавши семіальбомний контракт з "Atco Records", група зробила перший крок до успіху з роботою "Images And Words". Завдяки хітових треків "Pull Me Under" цей альбом на довгий час став найбільш комерційно успішним у дискографії "Dream Theater". За виходом "Images And Words" послідувало світове турне і вихід першого концертника, "Live At The Marquee". У травні 1994-го "театрали" знову зібралися в студії, де записали диск "Awake", саунд якого був значно важче, ніж на попередніх релізах. Незадовго до закінчення сесій Мур заявив, що йому набридло грати прог, і подав у відставку. У поспіху утворилася дірка заткнули Джорданом Радессом, але вже через короткий час офіційним клавішником "Dream Theater" став Дерек Шеріньян.

У 1997-му вийшов альбом "Fallen Into Infinity", саунд якого за наполяганням лейблу був зроблений більш широковідомим. Робота викликала неоднозначну реакцію і в комерційному плані виявилася провальною. У тому ж році Петруччі та Кравець увійшли до складу супергрупи "Liquid Tension Experiment", поклавши тим самим початок нескінченної низці сайд-проектів за участю членів "DT".

У "LTE" також був задіяний і Джордан Радесс, якого після закінчення "експерименту" умовили повернутися до складу "Dream Theater". У 1999 році був записаний концептуальний альбом "Metropolis Pt 2: Scenes From A Memory", побудований на продовженні теми з диска "Images And Words". Хоча "Pt. 2" зайняв лише 73-е місце, критики зустріли його з захопленням. У ході наступних гастролей був записаний перший "театральний" DVD, а на його основі в свою чергу була зроблена CD-версія, "Live Scenes From New York". У 2002-му група випустила подвійний альбом "Six Degrees Of Inner Turbulence", другу частину якого займала всього одна композиція, що тривала 42 хвилини. Реліз був зустрінутий дуже тепло і дебютував в "Billboard" під номером 46. У ході подальшого турне музиканти розважилися тим, що дали кілька концертів, на яких повністю відіграли металліковскій альбом "Master of Puppets" і мейдоновскій "The Number of the Beast".

У 2003-му "Dream Theater" записали свій найважчий на той момент опус, "Train Of Thought", поставивши тим самим себе ближче до "Tool" і "Metallica", ніж до "Yes" і "King Crimson". Далеко не всім шанувальникам групи такий стан справ припало до смаку, тому на своєму восьмому альбомі музиканти постаралися повернутися до більш традиційного для "DT" звучанням.

Читате також

Реклама