Eagles

Маючи в багажі п'ять намбер-уан синглів і чотири таких же повнометражки, "Eagles" були однією з найбільш успішних американських команд 70-х років. Втім, і до кінця століття, коли колектив знаходився в стані напіврозпаду, "орлина" популярність не спадала, і два їх альбому, "Eagles: Their Greatest Hits 1971-1975" та "Hotel California" залишалися в гарячій десятці розпродувати релізів.

Все почалося ще в кінці 60-х, коли в Лос-Анджелес стали підтягуватися майбутні учасники проекту. Спочатку з Небраски приїхав Ренді Мейснер (р. 8 березня 1946; бас, вокал), потім з Міннеаполіса прибув Берні Лидон (р. 19 липня 1947; гітара, банджо, вокал), слідом намалювався уродженець Детройта Гленн Фрей (р. 6 листопада 1948 ; гітара, вокал) і, нарешті, останнім на західному узбережжі з'явився техасець Дон Хенлі (р. 22 липня 1947; ударні, вокал). Всі вони вже за плечима мала непоганий досвід роботи: Лидон був учасником "Flying Burrito Brothers", Мейснер був одним із засновників "Poco", Фрей працював на Боба Сігера, а Хенлі грав у "Shiloh".

На самому початку 70-х вся четвірка зібралася разом як акомпануючий склад співачки Лінди Ронстадт, але не минуло й року, як музиканти відбрунькувалися і утворили самостійну одиницю, що отримала назву "The Eagles". Менеджер Лінди Девід Геффен взяв колектив під свою опіку і організував контракт з власним свіжоспеченим лейблом "Asylum Records". У лютому 1972-го "орли" на два тижні відлетіли до Англії, де разом з продюсером Глиною Джонсом записали дебютний лонгплей. Альбом приніс команді перше золото, а три пісні ("Take It Easy", "Witchy Woman", "Peaceful Easy Feeling") побували у Топ 20.

Друга платівка, записана з тим же Джонсом, вийшла менш вдалою і породила всього два хіти, "Tequila Sunrise" і "Desperado". Робота була концептуальної і присвячувалася розбійникам з Дикого Заходу. Основним плюсом "Desperado" був той факт, що на сесіях альбому склався авторський тандем Хенлі-Фрей (обидва найбільш популярних треку належали їх перу). При запису наступної платівки музиканти вирішили відійти від кантрі-року і заграти жорсткіше, в результаті чого їм довелося обміняти Джонса на Білла Жімчіка. Цей тип не тільки поставив "орлам" потрібний звук, але і привів у команду слайд-гітариста Дону Фелдера (р. 21 вересня 1947), що додав відсутній колорит. "On The Border" розходився вліт і вже за три місяці перемахнув золоту позначку. Альбом побував у гарячій десятці, а сингл "The Best Of My Love" став першим "орлиним" чарт-Топпер. Далі події почали розвиватися більш стрімко. Диск "One Of These Nights" протягом місяця побив рекорд свого попередника, три пісні з нього прорвалися в Топ 5, а за одну з них "Eagles" отримали "Grammy".

Однак у запаморочливого зльоту була і зворотна сторона: буйна рок-н-рольна життя і непомірно зросла его музикантів призвело до постійних міжусобиць, в результаті яких команду покинув Лидон. Його місце зайняв Джо Уолш (р. 20 листопада 1947), що приєднався до "Eagles" під час туру по Далекому Сходу. До речі, оскільки колектив довгий час проводив на гастролях, вирішено було випустити збірку хітів, і в лютому 1976-го на прилавки ліг "Their Greatest Hits (1971-1975)". Платівка мала феноменальний успіх: вона стала першим платиновим рок-альбомом, а на початку наступного століття її тираж наблизився до 30 мільйонів.

Але найголовніше було ще попереду - в кінці року вийшов легендарний "Hotel California". Стартувавши з першої позиції, альбом протягом місяця перетнув платиновий кордон. Головна композиція буквально заполонила світової радіоефір і очолила хіт-паради багатьох країн. Трохи менший успіх припав на долю "New Kid in Town" та "Life in the Fast Lane", але і цього було достатньо, щоб народ розкуповував платівку зі страшною силою. Однак знову не обійшлося без кадрових втрат, і після закінчення чергового туру Мейснера змінив Тімоті Б. Шміт (нар. 29 листопада 1947). Гідне продовження "Hotel California" важко було зробити на світло, і все ж таки "Eagles", витративши два роки, видали-таки нове платинове творіння, "The Long Run". У 1980-му вийшов концертний альбом "Eagles Live", але до того часу внутрішні пристрасті загострилися до межі, і команда незабаром розпалася.

Учасники групи зайнялися власними справами, але через 14 років вони возз'єдналися. Реюніон-турне виявилося надуспішних, а альбом "Hell Freezes Over", хоч і містив лише чотири нових треку, дебютував в "Billboard" під номером один і розійшовся мультімілліонним тиражем. У 1998-му "Eagles" були введені в "Зал Слави Рок-н-Ролла", причому у церемонії також брали участь колишні "орли", Лидон і Мейснер. Початок нового тисячоліття ознаменувався відходом Фелдера, а в 2007-м залишилася четвірка випустила подвійний студійник "Long Road Out of Eden", заявивши, що це, можливо, остання робота групи.

Читате також

Реклама