Elvis Costello

Справжнє ім'я цього музиканта Деклан Патрік МакМанус, під яким він народився в Лондоні 25 серпня 1954 року. У 1971-му він разом з матір'ю переїхав до Ліверпуля і саме там заснував свій перший проект - фолкових дует "Rusty". Після закінчення навчання Деклан повернувся до Лондона, де збив паб-рокову команду "Flip City", з якою виступав під псевдонімом Ді Пі Костелло.

У цей період МакМанус вже щосили писав свої пісні, робив демозаписи і активно домагався сольного контракту. Зрештою, йому вдалося влаштуватися на "Stiff Records", а укладення угоди супроводжувалося набуттям нового псевдоніма - "Елвіс Костелло".

У 1977 році музикант дебютував з альбомом "My aim is true", якому вдалося піднятися до 14-ї позиції в британських чартах. Ця платівка була записана за допомогою сессіонщіков, проте незабаром після релізу Елвіс обзавівся постійної командою, що отримала назву "The Attractions". Якщо перші роботи Костелло позиціонувалися як панківські, то надалі музикант плавно влився в "нову хвилю".

Значний комерційний успіх прийшов до артиста з альбомом "Armed Forces", що зайняв (також як і супутній сингл "Oliver s Army") друге місце в національному хіт-параді. Після ще одного вдалого диска "Get Happy!!" Костелло зазнав фіаско з полупопсовим альбомом "Trust" і пішли за ним збіркою кантрі-каверів "Almost Blue". У 1982-му вийшла платівка "Imperial Bedroom", що мала похмурий, майже бароковий саунд. Ця робота була із захопленням відзначена критиками, але комерційний успіх не поспішав повертатися. У групі Елвіса почалися міжусобиці, і після диска "Goodbye Cruel World" він розпустив "The Attractions".

У 1985-му Костелло разом з Ті-Боном Бернеттом випустив сингл "The People s Limousine" і спродюсував альбом "Pogues", але вже наступного року повернувся до сольної кар'єри. У 1986-му Елвіс випустив два альбоми: гітарно-акустичний "King of America" і постпанковскій "Blood and Chocolate". В кінці 80-х і початку 90-х Костелло успішно співпрацював з Полом МакКартні і допоміг записати колишньому бітлу пару альбомів. Зі свого боку Пол також вніс лепту у створення опусів Елвіса.

Також протягом 90-х Костелло працював з Річардом Харві (альбоми "GBH", "Jake s Progress"), "Brodsky Quartet" ("The Juliet Letters"), Стівом Ниві ("Costello & Nieve"), Джоном Харлі (" Terror & Magnificence "), Бертом Бакарахом (" Painted from Memory ") і Біллом Фріселлом (" Deep Dead Blue "," The Sweetest Punch "). У даний період артист не дотримувався якогось конкретного жанру і перестрибував з рока на поп, і з класики на джаз. Свою різнобічність Костелло продемонстрував і в новому тисячолітті, взявшись писати музику для балетів, а в 2001 році він був продюсером альбом "For The Stars" оперної діви Ганні Софі фон Оттер. У 2002-му Елвіс зібрав новий супроводжуючий склад (що відрізнявся, правда від "The Attractions" тільки басистом) і під маркою "Elvis Costello and The Imposters" дебютував з роботою "When I Was Cruel".

Так чи інакше, але коли на наступний рік групу Елвіса вводили в Зал Слави Рок-н-Ролла, вона значилася як "Elvis Costello & The Attractions". У 2004-му Костелло випустив один з кращих своїх альбомів - блюз-кантрі-фолькового "The Delivery Man". Тим не менш, артист залишався вірний своєму принципу - не зациклюватися в рамках рок-жанру, оскільки майже одночасно вийшла його оркестрова робота "Il Sogno", а дещо раніше Костелло зі своєю дружиною Діаною Кролл випустив полуджазовий "North".

Читате також

Реклама