EZO

Пальму першості у важкій рок по праву ділять європейці і американці. Однак і серед азіатів іноді трапляються досить цікаві команди. Тому прикладом може служити (поряд з "Loudness") японська хард-роковий гурт "EZO". Щоправда на відміну від своїх більш іменитих "гучних" колег, які виконували європеїзований метал, "EZO" були набагато ближче до американського саунду.

Якщо не бачити азіатські обличчя музикантів, а тільки слухати їх, то можна було цілком подумати, що колектив утворився де-небудь у Лос-Анджелесі. Насправді ж дана банда була родом з Саппоро.

Роком її заснування можна вважати 1984-й, а перша назва групи було "Flatbacker". Під цією вивіскою колектив був відомий тільки у себе вдома і не залишав межі Японії. До речі, склад протягом всього існування жодного разу не змінювався і виглядав наступним чином: Масакі Ямада (вокал), Шойо Ііда (гітара), Таро Такахаші (бас) і Хіро Хомма (ударні).

Отримавши контракт від лейблу "Victor" команда випустила на батьківщині пару альбомів - "Senzo" (1985) і "Esa" (1986). Переломним роком у кар'єрі гурту став 1987-й, коли музиканти змінили назву на "EZO" і відправилися підкоряти Америку. По прибуттю на нове місце японцям вдалося якимось чином познайомитися з Джином Сіммонсом (тим самим, з "Kiss"). Чим вони його вразили - чи то своїм іміджем з "кіссоподобним" макіяжем, чи то досить стерпним англійською (чим не могло похвалитися більшість японських рокерів), чи то своєю музикою, що звучала, як вже було сказано, по-американськи - невідомо.

Але Сіммонс вхопився за "EZO", допоміг їм отримати контракт від "Geffen records" і навіть взявся продюсувати їх перший альбом. Задумка вийшла непоганою, і вийшов у 1987-му "EZO" влучив у біллбордовскіх чарти на 150-е місце.

Слідом за дебютним релізом команда відправилася в турне розігрівати "Guns N Roses", що знаходилися на вершині слави. Свою другу і, як виявилося, останню студійну роботу "EZO" випустили у 1989 році. "Fire, fire" продюсував Стефаном Галфасом і був зроблений досить-таки якісно. На жаль, як і його попередник, альбом особливого комерційного успіху в Америці не мав, і це стало однією з причин спалахнули в колективі розбіжностей. Справа закінчилося банальним розпадом.

У 1992-му Масакі Ямада був запрошений в "Loudness" замість Майка Вескер, а через два роки в цей же колектив підтягнувся і Хіро Хомма. У цій групі музиканти пробули разом кілька років і записали в її складі три альбоми, після чого їх шляху на деякий час розійшлися. Ямада і Хомма знову об'єдналися в 2002 році в проекті "Snake bites".

Читате також

Реклама