Frankie Miller

Його хвалили критики, його пісні виконували Род Стюарт, Джо Кокер, Ета Джеймс, Шер, "Everly Brothers" і Рей Чарльз, але комерційний успіх завжди обходив цього артиста стороною. Френкі Міллер народився в Глазго 2 листопада 1949. У світ рок-н-ролу він вперше занурився з допомогою колекції платівок своєї матері, з задоволенням слухала Літл Річарда та Елвіса Преслі.

Коли Френкі стукнуло дев'ять років, батьки подарували йому гітару, і хлопець почав сам складати пісні. В подальшому не обійшлося і без участі в ряді шкільних груп, а в 1970-му Міллер опинився в рядах "The Stoics". Ця команда мала контракт з "Chrysalis", однак після туру з "Ten Years After" і появи на "The Isle of Wight Festival" колектив розпався, так і не зробивши жодного запису. Наступною сходинкою у кар'єрі Френкі стала участь у суперпроекту "Jude", куди також увійшли Робін Трауер (екс-"Procol Harum"), Клайв Банкер (екс-"Jethro Tull") і Джиммі Дьюар (екс-"Stone The Crows").

Група ця також раптово померла, і в 1972 році отримавши контракт від "Chrysalis", музикант розпочав сольну кар'єру. Перший альбом, "Once in a Blue Moon", позначив неабиякий композиторський талант Міллера, і одну з його пісень ("I Can t Change It") взяв на озброєння Рей Чарльз.

Продюсер Аллен Тауссейнт, який почув "Once in a Blue Moon", запросив Френкі в Новий Орлеан, де був записаний другий альбом, "High Life". Платівка викликала схвалення критиків, однак продажі її були невтішними, і в результаті співпраця з Алленом на цьому закінчилося. Залишившись без супроводжуючого складу та не має в загашнику жодного хіта, Міллер взявся працювати на інших виконавців і деякий час співпрацював з "Thin Lizzy", "Procol Harum" та екс-басистом "Free" Енді Фрезером, якому вокальний стиль Френкі нагадав Пола Роджерса . Втім, цей період швидко закінчився і музикант знову звернув на свою доріжку, зібравши "The Frankie Miller Band". З цією командою Міллер відправився в Сан-Франциско, де був записаний альбом "The Rock". Робота була досить успішною - пісня "A Fool in Love" отримала велику кількість ефірів по обидві сторони Атлантики, а "Aint Got No Money" згодом виконували Шер, Боб Сігер і Кріс Фарлоу.

По поверненню до Англії Міллер розпустив команду і чергову платівку записав уже з іншим супроводжуючим складом. Крім оригінального матеріалу Френкі на "Full House" потрапила Леннонівський "Jealous Guy" і композиція Фрезера "Be Good to Yourself", що принесла музикантові перше потрапляння в чарти.

Свій п'ятий студійник Міллер записував у Нью-Йорку під керівництвом продюсера "Aerosmith" Джека Дугласа, а в якості гостя-вокаліста на сесіях відзначився Стівен Тайлер. У тому ж 1978-м Френкі вперше потрапив в гарячу десятку з синглом "Darlin". Ця пісня увійшла на диск "Falling in Love", на підтримку якого музикант гастролював разом з Рорі Галлахером. У 1979-му Міллер спробував себе в кінематографі, але не минуло й року, як він повернувся до музики. На початку 80-х Френкі опинився у столиці кантрі, Нешвіллі і тому записаний там альбом "Easy Money" мав відповідний присмак. Ця робота завершила співпраця артиста з "Chrysalis", після чого він перейшов під дах "Capitol Records".

На жаль, з цього моменту творча активність Френкі зменшилася, і якщо концертна діяльність ще була на рівні, то студійні справи обмежилися лише двома альбомами. Серйозний удар наздогнав Міллера в 1994 році, коли у нього трапився крововилив у мозок. 15 місяців музикант провалявся на лікарняному ліжку і лише після цього потихеньку почав приходити до тями. Втім, про повернення на велику сцену поки не могло бути й мови, і лише в 2006 році Френкі почав подумувати про запис нового альбому. Новий матеріал, правда, він не став вигадувати, а, порившись в архівах, реалізував раніше неіздававшіеся запису на диску "Long Way Home".

Читате також

Реклама