Frumpy

Недовговічна, але вельми цікава команда з Гамбурга "Frumpy" була утворена в кінці 60-х років вихідцем з фолкового ансамблю "The city preachers", барабанщиком Карстеном Боном. Задумавши зануритися у хвилі модного тоді прогресиву, він закликав до себе на допомогу вокалістку Інгу Румпф, басиста Карла-Хейнца Шотта і клавішника-француза Жан-Жака Кравеца. Гастрольну діяльність колектив розпочав у 1970 році з відвідин Франції, а потім виступав у себе на батьківщині, розігріваючи "Spooky tooth".

Згодом "Frumpy" відкривали концерти багатьох маститих британських груп типу "Yes", "Humble pie", "Renaissance".

У тому ж 1970-му команда спекла свій перший вініловий млинець під назвою "All will be changed". Побудований на превалювання звучання органу "Hammond", альбом являв собою суміш року, джазу, блюзу, соулу і класичних елементів. Слухацькі маси взяли платівку добре, і зраділі музиканти взялися за створення другого лонгплея. Обізвавши його просто "Frumpy 2", ансамбль відійшов від попередньої мішанини і видав, нарешті, справжній прогресив, на який у той час був хороший попит.

Для поліпшення саунду в команду запросили гітариста Райнера Бауманна. "Frumpy 2", що складався з чотирьох тривалих композицій, став кращим альбомом в дискографії групи. На ньому дуже органічно переплелося звучання органа і гітар. За опитуваннями читачів журналу "Musik express" "Frumpy" були визнані кращою німецькою рок-групою року, а газета "FAZ" назвала Інгу Румпф "найбільшим національним талантом". Однак не все складалося вдало. У вересні 1971 року група вирішила перевірити свої здібності на британській публіці і відправилася на Туманний Альбіон розігрівати "Mott the hoople". Але чи то музика у команд сильно різнився, чи то ще щось, і "Frumpy" не вдалося завоювати серця англійців.

У результаті в колективі почалися горезвісні "музичні розбіжності", підсумком яких став відхід клавішника. Жан-Жак записав сольну платівку, а що залишилися "Frumpy" теж відправилися в студію, запросивши на допомогу Вольфа-Рудигера Уліг. Коли сесії були схожі до кінця, Кравець, утішений свої амбіції випуском сольника, повернувся в команду. Так що на "By the way" частина матеріалу звучить у його виконанні.

Що стосується самого альбому, то він виглядав більш широковідомим, ніж його попередники, з ухилом у традиційний хард-рок і блюз-рок. Після виходу платівки конфлікти в групі спалахнули з новою силою і, врешті-решт, привели до її розпаду. Щоправда, музиканти оголосили про розпуск "Frumpy" заздалегідь і відіграли на прощання кілька концертів. Епітафією колективу став випущений "посмертно" двійник "Live". У наступні роки ім'я Карстена Бона можна було зустріти в проектах "Linder & Bohn" і "Dennis", а Румпф, Кравець і Шотт брали участь у групі "Atlantis".

Реанімація "Frumpy" відбулася в 1989 році, коли зібралися разом Румпф, Бон і Кравець. Вони записали пару студійних робіт, але на "Now" і "News" мало чого залишилося від "прогресивного" минулого. На цих дисках було представлено щось середнє блюзом і соулом, тому фанів групи вони не сильно зацікавили. Ще одна (і по видимому остання) реінкарнація відбулася в 1995 році, коли класичний склад випустив концертний альбом "Live ninety-five".

Читате також

Реклама