Funeral

Норвегія знаменита, перш за все, неміряна кількість блекових команд, проте в цій країні зустрічаються колективи, що працюють і в інших жанрах. Як приклад можна привести групу "Funeral", що стала одним з піонерів стилю "funeral doom" ("похоронний дум"). Проект був створений в 1991 році, але тільки через пару років музиканти спромоглися записати перший демо (яке під назвою "Tristesse" в 1994-му вийшло у форматі міні-CD на невеликому американському лейблі "Wild Rags").

Робота складалася з трьох композицій загальною тривалістю 40 хвилин, завдяки яким "Funeral" цілком могли претендувати на звання "депресивної банди в світі". Попрацювавши над своїм стилем достатня кількість часу, музиканти вирішили підкоригувати саунд і додати в нього симфоничности.

Ідею втілили в життя на другому демо, "Beyond All Sunsets", що вийшов в 1994 році. У записі були використані кельтські барабани, скрипки, орган і монументальні симфонічні аранжування. Крім того, "Funeral" стали мало не першою дум-групою, у якої в складі з'явилася жінка-вокалістка (торував Снайен).

Демка "Beyond All Sunsets" мала хороші відгуки, і завдяки цьому команда отримала можливість випустити повноцінний альбом. Записаний на лейблі "Arctic Serenades", диск "Tragedies" став найбільш відомим релізом "похоронщіков". На жаль, після виходу альбому "Funeral" залишилися без вокалістки, і деякий час їм довелося працювати урізаним складом. На початку 1996-го група вирушила до Англії, де в студії "Academy" з продюсером Магсом ("My Dying Bride", "Anathema", "Cradle Of Filth") записала десяток нових треків. Пізніше, коли в колектив прийшла вокалістка Сара Ейк, на п'ять з них було накладено вокал, і все це справа оформилося в "Demo 97".

Оскільки лейбл "Arctic Serenades" на той час наказав довго жити, музиканти в надії отримати контракт зайнялися розсилкою демо на радіостанції, рекорд-компанії і всякі фанзіни. Проте цього разу справа просувалася з труднощами і, не витримавши довгого очікування, пішла Сара Ейк.

Її місце посіла Ханна Хаккельберг, за участю якої в 1999 році було записано чергове демо. І знову "Funeral" довгий час бомбардували різні інстанції, і знову ніхто не відгукувався на їх "похоронну" музику. Лише в 2002 році італійський лейбл "Nocturnal Music" підписав з норвежцями двухальбомний контракт. Незабаром після укладання угоди вийшов перший з намічених дисків, "In Fields Of Pestilent Grief", і музиканти стали подумувати про перевидання "Tristesse" і "Tragedies". На жаль, їх планам не судилося збутися, оскільки 10 січня 2003 наклав на себе руки бас-гітарист і композитор Ейнар Фредеріксон. У результаті проект на довгий час увійшов у ступор і прийшов в дію тільки в 2005-му.

Склад групи кілька оновився і, крім того "Funeral" повернулися з новим контрактом від "Tabu Recordings". Команда почала давати концерти, а також записала альбом "From These Wounds", реліз якого був призначений на грудень 2006-го. Але видно назву колективу виявилася аж надто символічним, і незадовго до виходу диска "Funeral" отримали другу похоронку. 28 жовтня 2006 один із засновників групи, гітарист Крістіан Лус знайшли у його квартирі мертвим.

Читате також

Реклама