Glenn Hughes

Гленн Х'юз народився у місті Кеннок 21 серпня 1952. У 16 років хлопець проміняв школу на рок-н-рол, вступивши до лав місцевої кавер-банди "Finders keepers". Перший же професійний досвід Гленн отримав в колективі під назвою "Trapeze". Група мала непоганий успіх (здебільшого в Америці) і дала Хьюзу стартовий майданчик для вступу до лав легендарних "Deep purple".

З його участю команда записала шість альбомів (з них три концертних) і провела чимале число турів. Крім того, бас-гітарист допомагав у роботі над сольними платівками своїм колегам Гловеру, Лорду і Боліну.

Після розпаду "Deep purple" Хьюз влаштувався в Лос-Анджелесі, де записав свій дебютний сольник, "Play me out". Альбом являв собою суміш фанку, соулу, джазу і хард-року, присмачену фірмовим вокалом Гленна. В кінці 70-х музикант сильно захоплювався алкоголем і наркотиками, тому наступна його робота, спільний проект з гітаристом Петом Троллом, вийшла в 1982 році.

Взагалі в 80-х Хьюз багато співпрацював з іншими музикантами. Його вокал можна було почути в записах "Climax blues band", "Night ranger", "Heaven". Однак найбільш значущими його роботами того періоду стали співпрацю з Гері Муром ("Run for cover"), "Black Sabbath" ("Seventh star") і участь в суперпроекту "Phenomena". У 1989-му Гленн також записав кілька партій бек-вокалу для "Whitesnake" і "XYZ". Тим часом алкогольно-наркотичні проблеми досягли апогею і привели музиканта на лікарняне ліжко. Провівши в клініці близько року і очистившись від скверни, Хьюз повернувся на музичну сцену в незвичній для нього іпостасі.

У 1991-му з "технарями" їх "KLF" Гленн записав хіт-сингл "America: What time is love?". Проте вже на наступний рік Хьюз остаточно взяв себе в руки і, уклавши контракт з "Shrapnel records", відновив виробництво сольних альбомів. У тому ж 1992-м Гленн допоміг "європейцеві" Джону Норуму записати "Face the truth".

Гостював Хьюз і в інших артистів, але про сольну кар'єру тепер вже не забував і незабаром видав нову студійну роботу, "From now on", підкріпивши її концертний альбом "Burning Japan live". У 1996-му музикант віддав данину своїм колишнім пристрастям, випустивши диск з недвозначною назвою "Addiction". Тоді ж вийшла перша збірка його хітів, "The voice of rock". Роком раніше був перевиданий дебютник Гленна, "Play me out". У 1998-му Хьюз працював разом з Джеффом Даунс над "The work tapes", а також виконав усі вокальні партії на триб'юті Томмі Боліну. За цим послідувала серія з трьох студійних робіт, що випускаються щорічно: "The way it is", "Return of crystal karma", "Building the machine".

У 2002-му музикант організував успішний проект в компанії з іншим маститим рокером, Джо Лінном Тернером. Через два роки Хьюз скооперуватися зі своїм колишнім колегою по "Black Sabbath", Тоні Айоммі. Спочатку були офіційно видані їх "бутлегірованние" сесії 1996 року, а потім вони взялися за альбом "Fused". Черговий сольний реліз 53-річного музиканта ("Soul mover") показав, що Гленн знаходиться в прекрасній формі і готовий далі радувати своїх шанувальників добротною хард-фанк-роком.

Читате також

Реклама