Golden Earring

Історія цієї голландської команди-довгожительки почалася ще в 1961 році. Заснували групу два хлопця, Джордж Куйманс (р. 11 березня 1948; гітара) і Рінус Геррітсен (р. 9 серпня 1946; бас), компанію яким на перших порах склали Ханс Ван Херверден (гітара) і Фред Ван Дер Хильст (ударні) . В оригіналі колектив називався "The Tornados", але потім, щоб уникнути юридичних проблем, вивіску змінили на "Golden Earrings" (через кілька років з цієї назви зникла остання буква).

До 1965 року, коли вийшов дебютний альбом, склад групи кілька видозмінився і крім Куйманса і Геррітсен включав в себе Франца Крассенбурга (вокал), Петера Де Ронде (гітара) і Яаапа Еггермонт (ударні).

Сингл "Please Go" попав в національний Топ 10, але наступний міньйон виявився ще успішнішим. Записаний у лондонській студії "Pye" і отримав серйозну підтримку на радіо, "That Day" піднявся вже до другої сходинки, поступившись лише бітлівської "Michelle". Група продовжувала бомбардувати чарти, а тим часом її склад флуктуіровать. Спочатку пішов Де Ронде, за ним зник Крассенбург, а вокальні партії поділили Куйманс і новенький гітарист Баррі Хей (р. 16 серпня 1948).

Якщо перші роботи "Golden Earrings" були виконані в дусі "британського вторгнення", то до кінця 60-х у творчості колективу з'явилися психоделічні елементи. У 1968 році команді вперше вдалося очолити голландський чарт з піснею "Dong-Dong-Diki Digi-Dong". Що вийшов слідом альбом "Eight Miles High" з 20-хвилинним кавером "Byrds" також мав гарний успіх. На цій платівці функції ударника виконував Сиб Уорнер, але вже наступного полнометражке посаду барабанщика перейшла до Цезаря Зюйдервійку (р.18 липня 1948, екс-"Livin Blues"). До першої половини 70-х стиль "Golden Earring" устоявся і представляв собою середньої тяжкості хард-рок, присмачений клавішними і духовими, і прикрашений баладних матеріалом. У 1972-му голландцям представилася можливість супроводжувати на європейських гастролях "The Who", після чого з допомогою сінгловий компіляції "Hearing Earring", виданої фірмою "Track", вони прорвалися на британський ринок.

Найвищим же комерційним досягненням "Golden Earring" став альбом "Moontan" з хітом "Radar Love". Сингл з цією піснею очолив голландські чарти, увійшов в англійську гарячу десятку і навіть потрапив у заокеанський Топ 20. Втім, американська популярність виявилася недовгою, і після гастролей по Штатах в компанії з "Doobie Brothers", "J. Geils Band" та "Santana" група зосередила свою діяльність на європейському континенті.

У 1974 році в складі з'явився клавішник Роберт-Ян Стіпс, а коли він через пару років пішов, п'ятим членом команди став тяжів до блюзу гітарист Еелко Геллінг. Перетворившись на потужну гітарну групу, "Golden Earring" дозволили собі випустити перший концертний, проте згодом Куймансу стало важко працювати в парі з Геллінгом, і останньому довелося піти. До кінця 70-х колектив потихеньку почав здавати позиції, але в першій половині наступного декади команда повернула комерційний успіх, видавши такі хіти як "Twilight Zone" і "When the Lady Smiles". Додаткова увага "Golden Earring" отримали також у 1989-му, коли американці "White Lion" переспівали їх "Radar Love".

У 1992-му група випустила свій перший акустичний концертник, "The Naked Truth", а в 1995-му вперше зробила підбірку каверів ("Love Sweat"), в яку включила номери Боба Ділана, Дженіс Джоплін, Боба Сігера та т.п. У наступне десятиліття намітився явний перекіс у бік лайвом ("Naked II", "Last Blast of the Century", "Naked III, Live at the Panama"), а студійні роботи були представлені лише двома альбомами, "Paradise in Distress" і " Millbrook USA ".

Читате також

Реклама