Groundhogs

На початку 60-х поштовий працівник Тоні Макфі приєднався до аматорській команді свого колеги Джона Крукшенк "The Dollarbills". Але Тоні не подобалося ні назва групи, ні "попса", яку хлопці грали, і він переконав інших учасників зайнятися модним тоді блюзом і ритм-енд-блюзом. Зі зміною стилю змінилася і вивіска - "Groundhogs", взята у Джона Лі Хукера з його альбому "House of the blues".

Частенько виступаючи з концертами, ансамбль завоював достатню популярність в блюзових колах, а одного разу хлопцям випала честь супроводжувати Джона Лі Хукера в його британському турне. Музикант в одному з інтерв'ю назвав "Groundhogs" британської блюзової командою № 1, а в 1965-м запросив групу для запису свого сольного альбому, випущеного згодом під назвою "Hooker & the Hogs".

У ті ж часи "Groundhogs" виступали і з відомим блюзменом "Чемпіоном" Джеком Дюпрі, який назвав їх кращої бандою, з якою йому коли-небудь доводилося грати. Однак у 1966-му група була розпущена і відродилася тільки через два роки в складі Тоні Макфі (вокал, гітара), Піт Крукшенк (бас), Кен Пустелнік (ударні) і Стів Рай (гармоніка).

Перший альбом, "Scratchin the Surface", виданий на лейблі "Liberty" представляв собою класичний блюз. Незабаром Стів Рай пішов, а другий диск, "Blues Obituary", випущений після його відходу, позначив поворот музики "Grounhogs" у бік "прогресиву". Глобальний успіх прийшов до колективу з появою третьої платівки, "Thank Christ for the Bomb". Усі пісні для цього альбому написав сам Макфі, а присвячені вони були соціальної тематики. За сприяння Джона Піла, що поставив в ефір композицію "Soldier", диск потрапив у британські чарти і був розпроданий в кількості 30000 примірників. Наступний альбом "Split" з самого початку потрапив в чарти на верхні позиції.

Рекорд-компанія не відразу зрозуміла що до чого і стала додруковувати тираж платівки лише через деякий час. Незважаючи на цю затримку, альбом продовжував залишатися в чартах цілих півроку. За цей час було розпродано більше 100000 копій "Split", а Тоні Макфі увійшов до п'ятірки кращих гітаристів року. У 1972-му вийшло ще дві вдалих платівки, "Hogwash" і "Who Will Save The World?", Причому друга виявилася останнім релізом "Groundhogs", що потрапили в кращу англійську десятку (8-е місце).

Далі почалися зміни в складі (місце Пустелніка зайняв Дейв Брукс), проблеми з лейблом (перехід з "United Artists" на "World Wide Artists"), а Макфі відволікся на запис сольного альбому, перша сторона якого містила блюзові речі, а друга - експерименти з синтезатором. Нова фірма випустила пару синглів, один альбом ("Solid"), що потрапив всього лише на 31-е місце і ... збанкрутувала. У зв'язку з таким поворотом справ Тоні в 1974 році розпустив свою групу. Після 9-місячного затишшя Макфі вирішив реанімувати "Groundhogs" і постав перед публікою з абсолютно оновленим складом - Дейв Веллбелов (гітара), Мартін Кент (бас) і Мік Кук (ударні). Нова команда випустила пару непоганих альбомів і знову була похована, тепер уже під нахлинула хвилею панку.

В черговий раз Тоні відродив групу в 1984 році, коли один маловідомий лейбл випустив подвійний концертний альбом "Hogging The Stage". Тепер у партнери собі Макфі взяв басиста Алана Фіша та барабанщика Міка Кертона. Однак склад цей не відрізнявся стабільністю і сталося чимало змін, поки в 1989 році до Тоні не приєдналися колишній учасник "Hawkwind" Дейв Андерсон і ударник Мік Джонс. З тих пір "Groundhogs" виступають і записуються саме в такій конфігурації.

Читате також

Реклама