Heavens Gate

Група з Вольфсбурга "Heavens gate" (спочатку називалася "Carrion") була утворена навесні 1987 року. До неї увійшли фронтмен Томас Реттке з вокалом а-ля Роб Халфорд, гітаристи Бонні Білскі і Інго Міллек, ударник Торстен Мюллер і бас-гітарист Манні Джордан. Перша ж демка, записана цим складом досягла вух лідера "Eloy" і власника "Metromania publishing" Франка Борнеманна, і він взяв хлопців під свою опіку.

Влітку 1987-го пішов Міллек, і на його місце взяли Сашу Паета. У жовтні того ж року група отримала контракт від "No remorse records" і відправилася в ганноверській студію "Horus sound".

Продюсувати дебютну платівку взялися Борнеманн і Томмі Хагс (працював раніше з "Victory" і "Pretty maids"). "In control" вийшов у світ у січні 1989-го, після чого "Heavens gate" потрапили на розігрів до "WASP" і потім вчинили самостійне турне по Німеччині. По весні металісти видали міні-альбом "Open The Gate And Watch!" і знову каталися за батьківщиною, підтримуючи "Lawdy".

Але все-таки найбільший інтерес до творчості колективу був виявлений не німцями, а японцями, які перевидали обидва перші релізу "в одному флаконі". Багато японських журнали ввели даний альбом у двадцятку найкращих, а провідні металеві видання "Burrn!" і "Metal gear" спорядили своїх журналістів для заполученія "Heavens gate" на гастролі по Країні Вранішнього Сонця. У лютому 1992-го група перебралася з "No remorse" на "Steamhammer / SPV", де з продюсером Чарлі Бауерфейндом був записаний другий альбом, "Livin in hysteria".

Пара треків, "Best Days Of My Life" та "We Got The Time", настільки сподобалась німецьким вчителям, що вони включили їх в анти-наркоманські посібник "Gefahrliche Sehnsucht", прокручене у всіх німецьких школах. Тим часом європейська MTV зняли виступ "Heavens gate" в Мюнхені на плівку і початок порціями видавати в ефір

У Японії ж тривали страждання по німецьким металлерам - Реттке і Пает дали там купу інтерв'ю, а також зіграли кілька акустичних версій своїх композицій. Крім цього спеціально для японського ринку був виданий EP "More hysteria", а Реттке був визнаний одним з кращих вокалістів. У листопаді 1992-го вийшла третя студійна робота колективу, "Hell for sale", а потім з'явилася її концертна версія "Live for sale", записана звичайно ж у Токіо. З 1994 року Пает почав активно займатися продюсуванням, і це дещо уповільнило розвиток групи. До того ж у 1995-му пішов Манні Джордан, а новий басист Роберт Ханеке з'явився в складі тільки через півроку.

Оновлена команда записала альбом "Planet E", що отримав, як і попередні релізи, позитивні відгуки (щоправда, в основному всі в тій же Японії). На наступний рік колектив випустив максі-сингл з акустичними треками "In the mood", на якому група поекспериментували з фламенко, реггі та фанком. Черговий полнометражнік з'явився тільки в 1999-му, оскільки музиканти все частіше стали відволікатися на сторонні справи.

Читате також

Реклама