Ian Gillan Band

Ян Гіллан (р. 19 серпня 1945) - один з найбільших рок-вокалістів всіх часів і народів. У ранньому віці він встиг змінити кілька команд, у тому числі "Garth Rockett and The Moonshiners", "Jess Thunder and The Javelins", "Episode six". Але справжню славу Гіллан пізнав у складі "Deep purple" в той період, коли вийшли такі шедеври як "In rock" і "Machine head".

До 1973 року у вокаліста "темно-фіолетових" виникли серйозні розбіжності з Річі Блекмор, і Ян прийняв рішення піти з команди. Витримавши паузу півторарічну, Гіллан почав збирати власну групу.

Оригінальна назва проекту було "Shan Grenade", але потім Ян вирішив що ім'я "Ian Gillan band" буде звучати набагато краще. До складу бенду також увійшли колишній учасник "Spencer Davis group" та "After tea" гітарист Рей Фенвік, басист Джон Густафсон, який раніше грав у тому ж "Episode six" і "Quatermass", клавішник Майк Моран і барабанщик Марк Наусіф (екс-" Elf ").

Дебютний альбом "Ian Gillan band" вийшов влітку 1976-го. Платівка отримала свою назву "Child in time" по знаменитій пісні "Deep purple", яку "IGB" включили до свого репертуару. Однак нова версія "дитяти" помітно відрізнялася від оригіналу, причому в гірший бік. Решта матеріал також практично не мав нічого спільного з "Deep purple", хоча продюсуванням платівки займався Роджер Гловер. Лише завдяки імені Гіллана диск піднявся в національних чартах до 55 місця. А ось британське турне на підтримку "Child in time" пройшло досить успішно, оскільки на концертах "Ian Gillan band" не обмежувалися власним матеріалом, а на потребу публіці виконували "пепловскую" класику типу "Smoke on the water".

У студійної же роботі Гіллан прагнув піти від порівнянь з "Deep purple". Підтвердженням цьому стали два альбоми, "Clear air turbulence" і "Scarabus", що вийшли в 1977 році. На них "Ian Gillan band" продовжили рухатися в фанкової-джаз-роковому напрямку.

Однак слухачі сприймали ці експерименти без належного ентузіазму, і обидва диски продавалися гірше, ніж дебютна робота. Саме комерційна невдача послужила основною причиною того, що Гіллан незабаром розпустив свою команду і почав випускати сольні альбоми. Між тим спадщина "Ian Gillan band" різні фірми продовжували освоювати ще довгі роки. Найвідомішим релізом постIGBшного періоду є диск "The Rockfield mixes". По суті, це перша версія "Clear air turbulence", записана в уельської "Rockfield studios". З якоїсь причини Гіллані вона не сподобалася і він потім заново перемікшіровал матеріал у власній студії.

Одним з останніх видань "Ian Gillan band" став DVD, випущений фірмою "Angel air" в 2003 році. Крім відомого матеріалу з концерту в "Rainbow" туди потрапили інтерв'ю з Реєм Фенвік і самим Гілланом, а також раритетні відеозапису таких пісень як "My baby loves me", "Scarabus", "Finally the finale", "You make me feel so good "," Down the road "і" Reaching out ".

Читате також

Реклама