Ice Age

Цю американську прогресив-групу заснували в 1992 році двоє людей: клавішник і вокаліст Джош Пінкус і гітарист Джиммі Паппас. Джош почав займатися на піаніно з 6 років, а потім грав у шкільному оркестрі. У юнацькі роки Пінкус всерйоз захопився рок-музикою, причому найбільше враження на нього справили "Rush". Джиммі народився в Греції, і на гітарі почав грати в 1980 році.

Будучи європейцем, Паппас був шанувальником таких команд, як "Deep Purple", "Rainbow", "Thin Lizzy" і "Pink Floyd". У віці 18 років Джиммі перебрався до Штатів, де зміг ознайомитись з американською манерою виконання. Тут на нього вплинули такі музиканти, як Стів Морс, Джефф Бек, Ніл Шон і Джордж Лінч.

Перепробувавши себе в різних стилях, у 1989 році Паппас зібрав свою першу команду, що складалася з греків-співвітчизників, але вона проіснувала недовго. Отже, в 1992 році Джош і Джиммі зробили перші спроби спільного музикування. До речі, в той час їхній проект називався зовсім не "Ice Age", а "Monolith". Хлопці зробили вдвох ряд записів, а на наступний рік спантеличені збільшенням чисельності складу групи.

У результаті не дуже тривалих пошуків їм вдалося обзавестися цінним кадром на ім'я Хел Апонте. Такий само як і Джош, затятий фанат "Rush", Хел з 13 років почав стукати по горщиках і сковорідок і при першій же можливості сів за ударну установку. Першою групою Апонте була "Stages", яка грала власний прогресив, а також кавери "Rush", "Triumph" і "Yes". Потім Хел перемістився в "The Lost Souls", що виконувала музику а-ля "Mercyful Fate", а в 1991-му потрапив до трешевікам з "Cold Steel". Проте, послухавши демо, запропоноване йому парочкою "монолітів", він зрозумів, що його покликання - прогресив. Останнім у команді з'явився наймолодший (17 років) з її учасників бас-гітарист Аррон Дісезаре, що приїхав до Нью-Йорка з Бостона.

Тепер, коли склад був повністю укомплектований, Пінкус вирішив удосконалити свої вокальні дані і в 1994 році взяв серію уроків у лідера "TNT" Тоні Харнелл. Квартету знадобилося кілька років, щоб отримати свій перший контракт. Музиканти записали достатню кількість демо, але тільки в 1998-му їм вдалося проникнути під дах лейблу "Magna Carta", який спеціалізувався на прог-музиці.

До речі, саме тоді група змінила назву на "Ice Age", оскільки з'ясувалося, що один "Monolith" вже давним-давно існує. Перший альбом група випустила в 1999 році. "The Great Divide" був зроблений дуже навіть непогано і місцями нагадував творіння "Kansas", "Dream Theater", "Rush" і "Magellan". Випущений двома роками пізніше "Liberation" не поступався за якістю свого попередника. До речі, у цих альбомів було сполучна ланка - композиція "To Say Goodbye", поділена на дві частини. На жаль, після виходу другої платівки для "Ice Age" настав дійсно "льодовиковий період".

Ще до релізу "Liberation" команду покинув Дісезаре, а бас-гітара перейшла до Дугу Оделла. Колектив було приступив до роботи над новим матеріалом, але справа просувалася надзвичайно повільно. Ситуація згодом ускладнилася відходом Апонте. Відповідного барабанщика довгий час не вдавалося знайти, і лише навесні 2003-го за ударну установку посадили 15-річного Майка Ф'юрі. Група потихеньку відновила концертну діяльність, однак студійними успіхами похвалитися поки що не могла. Лише після того, як в команду повернувся Апонте, музиканти вирішили почати все з нуля і, переорієнтувавшись повністю на пісенний формат, почали творити під вивіскою "Soulfractured".

Читате також

Реклама