Iluvatar

Стиль "Iluvatar" не підлягає визначенню одним словом. Містить міцну фатальну основу, він включає в себе тонко вплетені елементи джазу, класики і психоделії, залишаючись при цьому цілком форматним для радіоефіру. Хоча гурт частенько використовує рясні інструментальні пасажі, ритмічні збиття і нетрадиційні аранжування, її музика далека від того самозамилування, яким часом грішать виконавці прога.

Історія цього проекту з Балтімора (штат Меріленд) сходить до 1983 року, коли його майбутні учасники почали працювати в місцевій прогресив-кавер-банді "Sojourn".

Багато з композицій даного колективу (як музика, і тексти) на першому та другому альбомі були написані гітаристом Томом Краусом. Після того як в 1992 році Краус покинув команду (пізніше він опинився в "Brave New World") "Sojourn" еволюціонували в "Iluvatar".

Стартовий склад нової одиниці виглядав так: Гленн Маклафлін (вокал, перкусія), Денніс Маллін (гітара), Джим резекції (клавішні), Мік Трімбл (бас) і Гері Чемберс (ударні). Група почала активно виступати живцем в околицях Балтімора і досить швидко сколотила собі армію відданих шанувальників. Хоча основний упор музиканти робили на власні композиції, в їхньому репертуарі також незмінно були присутні кавери на "Marillion", "Genesis", "Styx" і "Pink Floyd". Вийшов на "Kinesis Records" у листопаді 1993 року однойменний дебютний CD "Iluvatar" швидко домігся статусу самого продаваного цим лейблом релізу. Завдяки своїй першій полнометражке група також отримала і міжнародне визнання.

У березні 1995-го команда знову відправилася в студію готувати для "Kinesis" другий альбом. Ще до початку сесій оригінального басиста Міка Трімбл змінив Дін Морекас. За допомогою "Children" колектив закріпив за собою статус однієї з провідних американських прогресив-груп 90-х років.

Але, незважаючи на успішне просування справ, кадрові перестановки продовжилися, і після релізу барабанщик Гері Чемберс поступився установку Ріку Флейшманн, чиє постукування можна було почути на диску 1997 року "Sideshow". До речі, цей альбом становив збірку концертних записів, альтернативних версій і раніше нереалізованого матеріалу. До міжнародного турне на підтримку "Sideshow" група вирушила з ударником Алленом Брунелло (згодом пішли в "The Dark Aether Project"). Лише у грудні 1997-го "барабанну проблему" вдалося остаточно вирішити з приходом Кріса Мака.

Разом з ним "Iluvatar" відіграли велику кількість концертів, з'явившись на мексиканському фестивалі "BajaProg 98", пенсільванському "NEARfest 2000", а також у 1999-му випустили альбом "A Story Two Days Wide". На початку тисячоліття діяльність команди пішла на спад, однією з причин чого стало відволікання деяких музикантів на сайд-проекти.

Читате також

Реклама