INXS

Історія цієї групи почалася в 1977 році з "сімейного" проекту "The Farriss Brothers", до якого увійшли три брати Фаррісса, Тім (р. 16 серпня 1957; гітара), Джон (р. 18 серпня 1961; ударні), Ендрю (р . 27 березня 1959; клавішні), а також Майкл Хатченса (р. 22 січня 1960, у. 22 листопада 1997; вокал), Кірк Пенгіллі (р.

4 липня 1958; гітара, саксофон) і Гаррі Гері Бірс (р. 22 червня 1957; бас). Пару років команда провела, кочуючи по невеликих пабах, але за цей час музиканти потихеньку знайшли свій власний відмітний саунд, замішаний на чорній танцювальній музиці з впливом білого соулу. Великої кількості шанувальників у колективу не спостерігалося, проте "The Farriss Brothers" потрапили в поле зору Кріса Мерфі, який підписав їх на незалежний лейбл "Deluxe". Змінивши вивіску на "INXS", в 1980 році група дебютувала з однойменною альбомом. Полнометражка супроводжувалася перший попаданням в національний Топ 40 з піснею "Just Keep Walking", і музиканти почали активно нарізати кола по австралійським містах і селах.

Популярність "INXS" неухильно поповзла вгору, і вже другий альбом потрапив в кращу двадцятку. Відчувши успіх, команда переїхала з "Deluxe" на "WEA Records", а трохи згодом уклала угоду з "Atlantic Records". Третій альбом, "Shabooh Shoobah", був випущений вже не тільки в Австралії, а навесні 1983-го "Ікси" провели перше турне по Америці.

Їх сингл "The One Thing" пробив Топ 30 в "Billboard", а наступний міньйон, "Original Sin", зроблений з фанковим присмаком, не тільки очолив австралійські чарти, але й став всесвітнім хітом. Лонгплей "The Swing" все-таки мав помірний успіх, але з "Listen Like Thieves" колектив зробив великий крок вперед. Альбом застряг в австралійських чартах на 81 тиждень і за допомогою хіт-сингла "What You Need" виліз на 11-й рядок "Billboard". Піка у своїй кар'єрі "INXS" досягли в 1987 році, коли вийшов диск "Kick". Ця робота забезпечила групі потрапляння на самий верх американських чартів (пісня "Need You Tonight"), музичні тиражі та аншлаги на солідних концертних майданчиках. Чотирнадцять місяців команда перебувала в дорозі, а по закінченні гастролей музиканти вирішили розслабитися і зайнялися побічними проектами.

Після такого шедевра як "Kick" важко було видати гідне продовження, і хоча альбом "X" містив декілька хітів ("Suicide Blonde", "Disappear", "Bitter Tears"), відгуки про роботу в цілому виявилися не дуже втішними. Втім "INXS" поки ще були здатні збирати багатотисячні майданчика, що підтвердилося їх появою в 1991 році на стадіоні "Уемблі", де були присутні 72000 чоловік. На основі того виступу вийшов концертний альбом "Live Baby Live", який потрапив у британську гарячу десятку.

У 1992-му "INXS" випустили експериментальний "Welcome to Wherever You Are", в запису якого були використані сітар і оркестр з 60 чоловік. Робота викликала інтерес у Європі, але в Америці зазнала краху, що самі музиканти пояснили відсутністю належного промоушену з боку "Atlantic Records". Наступний реліз, "Full Moon, Dirty Hearts" виявився ще більш провальним, і навіть вийшов слідом збірка "Greatest Hits" не врятував становища. Далі настала трирічна пауза, після закінчення якої на світ з'явився альбом "Elegantly Wasted". Публіка знову поставилася до нього з прохолодою, а восени 1997-го колектив опинився на межі розвалу через смерть свого вокаліста (Хатченса був знайдений мертвим у готельному номері і коронер виніс вердикт - "самогубство").

Переживши перший шок втрати, "INXS" все ж таки вирішили йти далі і зайнялися пошуками фронтмена. На цю роль пробувалися Теренс Трент Д Арбі, Джиммі Барнс, Джонс Стівенс, але нічого путнього з ними не вийшло. Тоді група зробила хитрий хід і організувала реаліті-шоу "Rock Star: INXS" за допомогою якого і знайшла підходящого вокаліста (ним став Джейсон Дін Форчун). Випущений з ним альбом "Switch" мав досить теплий прийом, тому в 2007-м "INXS" зайнялися підготовкою матеріалу для чергової повнометражки.

Читате також

Реклама