Jeff Beck

Як і багато музикантів ранніх 60-х, Джефф Бек (Джеффрі Арнольд Бек, р. 24 червня 1944, Лондон) почав свою кар'єру з роботи сесійним гітаристом. Перший успіх до нього прийшов у 1966-му, коли Бек зайняв місце пішов Клептона в "Yardbirds". У складі цієї групи Джефф провів всього півтора року, але встиг переграти за цей час всі її найзначніші хіти.

Пішовши з "Yardbirds", Бек хотів було зав'язати з музикою, але вже через кілька місяців випустив сингл "Love is blue". Трохи пізніше гітарист організував банду "Jeff Beck Group", куди також увійшли вокаліст Род Стюарт і басист Рон Вуд.

В кінці 60-х "JBG" записали два потужних хард-рокових альбому, "Truth" і "Beck-Ola", давши приклад багатьом наслідувачами. Обидві платівки були досить успішними, але після відходу Вуда і Стюарта в "Faces" проект розпався. Бек мав намір організувати нову команду з Богерт і Еппіс з "Vanilla Fudge", проте серйозна автокатастрофа, в яку гітарист влучив у 1970 році, перешкодила його планам.

Після того як музикант поправив своє здоров'я, він зібрав нову версію "Jeff Beck Group" з Максом Міддлтон (клавішні), Козі Пауеллом (ударні), Клайв Чеменом (бас) і Боббі Тенч (вокал). Дана конфігурація випустила пару альбомів, але обидва вони не могли змагатися за популярністю з "Truth" і "Beck-Ola". У 1972-му Джефф розпустив свою команду і все ж таки увійшов в кооперацію з Богерт і Еппіс. Альянс "Beck, Bogert and Appice", що випустив всього один альбом, виявився невдалим і раптово розпався. У 1975 році Бек зробив різкий поворот від хард-року до джаз-ф'южн, записавши інструментальну платівку "Blow by Blow". Спродюсований Джорджем Мартіном, альбом мав надзвичайно позитивні відгуки і приніс гітаристу четверте місце в американських чартах.

Через рік Джефф закріпив свій успіх, викинувши на ринок зроблений за цією ж формулою "Wired". У записі альбому брав участь колишній клавішник "Mahavishnu Orchestra" Ян Хаммер. Ян зі своєю командою супроводжував Бека в турне на підтримку "Wired", що і було задокументовано на концертний альбом "Jeff Beck with the Jan Hammer Group live".

Після цього диску Джефф усамітнився в своєму заміському особняку і довгий час не подавав ознак життя. Лише в 1980-му гітарист випустив платівку "There and Back" (записану з Хаммером), але, провівши тур на її підтримку, знову сховався від людських очей. Бек повернувся в 1985-м з альбомом "Flash", у створенні якого брали участь кілька вокалістів. Виконана Родом Стюартом дрібниця "People get ready" стала в Британії помітним хітом, а за композицію "Escape" Бек отримав "Греммі" в номінації "Best Rock Instrumental". Другу таку ж нагороду музикант отримав у 1989 році, коли вийшов "Jeff Beck s Guitar Shop". До речі, у створенні цього альбому йому допомагали Террі Бозза і Тоні Хаймас.

Початок 90-х гітарист відзначив участю в записі "Amused to death" Роджера Вотерса, а на наступний рік випустив посвята Джину Вінсенту і його гітаристові Клиффу Геллапу, яке називалося "Crazy Legs". За цим послідувала шестирічна пауза, після закінчення якої Бек кілька налагодив випуск альбомів. У період з 1999-го по 2003-й роки гітарист зробив три студійні роботи, дві з яких принесли йому ще парочку "Греммі".

Читате також

Реклама