Joey Tempest

Рольф Магнус Йоаким Ларссон народився 19 серпня 1963 року в одному з передмість Стокгольма. Перед тим як стати суперзіркою Джоуї Темпест він освоїв піаніно і гітару. У юнацькі роки Ларссон захоплювався спортом, грав у хокей і футбол, а також ганяв на карті (він навіть взяв четверте місце в національному чемпіонаті юніорів з картингу).

Крім того, хлопець грав у різних групах, з яких історія зберегла імена "Jet", "Blazer", "Made in Hong Kong" і "Roxanne". Коротше, Йоаким був типовим шведським тінейджером. У 1979 році він познайомився з Джоном Норумом, з яким організував проект "Force". Ця група досить швидко набрала обертів і стала дуже популярна в околицях Стокгольма.

У 1982-му назву команди змінився на "Europe", і музиканти, вигравши конкурс "Rock-SM" отримали приз - можливість записати альбом. На цьому історія простого шведського підлітка закінчилася і почалася інша - "європейського" фронтмена Джоуї Темпеста.

Крім дару вокаліста Джоуї володів і композиторським талантом. Саме його перу належали такі хіти як "Rock the night", "Superstitious" і, звичайно ж "The final countdown". Про цю пісню варто сказати окремо - вона очолила чарти 26 країн світу, диски з нею розійшлися восьми-мільйонні тиражем, її виконували на церемонії закриття Олімпійських ігор і на святкуванні міленіуму, сотні тисяч мобільників "заряджені" цією мелодією. У складі "Europe" Джоуї пробув до 1992 року, поки група не розпалася. Після її розпуску Темпест тривалий час відпочивав і просто насолоджувався життям. Проте в 1995 році він повернувся до роботи і випустив дебютний сольник, "A place to call home". Тут Джоуї знову проявив свій талант складати чіпляють мелодії, причому натхнення музикант черпав у творчості Ніла Янга, Вена Моррісона і Джексона Брауна.

На "A place to call home" Темпест проявив себе не тільки як обдарований вокаліст, але і непогано зіграв на гітарі. Альбом записувався в Стокгольмі і Лондоні за участю сессіонщіков, серед яких відзначився колишній колега Джоуї, Джон Норум. Диск отримав в Швеції "платину" і мав непоганий міжнародний успіх. Після повернення з гастролей в його підтримку Темпест була вручена "Греммі" в номінації "Best Swedish Artist".

Другий сольник, що вийшов у 1997-му, записувався Джоуї в Нешвіллі. Сесіями керував продюсер Річард Додд, раніше співпрацював з "Traveling Wilburys" і Томом Петі, тому "Azalea Place" помітно відрізнявся від дебютної роботи. Крім того, якщо на першому альбомі Темпест складав матеріал поодинці, то тепер у нього були співавтори, в тому числі Кріс Діффорд і Вілл Дженнінгс. Сам Джоуї назвав "Azalea place" "імпровізаційним і експериментальним". У Швеції диск отримав всього лише "золото", і мабуть тому музикант вирішив зробити велику паузу в студійній роботі.

До слухачам він повернувся в 2002-м з альбомом, озаглавленим просто і в той же час амбітно - "Joey Tempest". На ньому Темпест згадав славні "європейські" часи і спробував написати пісні, витримані в дусі своєї колишньої команди. Втім, слово "колишньої" незабаром виявилося неправильним, і в 2004 році відбувся повноцінний реюніон класичного складу "Europe" з Джоуї Темпест на чолі.

Читате також

Реклама