Kiss

На початку 70-х в Нью- Йорку з'явилася команда "Wicked Lester", очолювана Джином Сіммонсом (Хаїм Віц, нар. 25 серпня 1949) і Полом Стенлі (Стенлі Харві Ейсен, нар. 20 січня 1952). Група виконувала еклектичну суміш з різних стилів і ніякої популярністю не користувалася. В кінці 1972-го до Пола і Джина приєднався барабанщик Пітер Крісс (Пітер Кріскула, нар. 20 грудня 1945) , а через пару місяців компанію поповнив гітарист Ейс Фрьолі (Пол Деніел Фрьолі, нар. 27 квітня 1951). Стиль групи тепер став набагато жорсткішим, а незабаром змінилася і назва - квартет взяв собі ім'я "Kiss".

Дебютний виступ "Кісс" відбувся в січні 1973-го, а через півроку з продюсером Едді Крамером було записано перший демо. До цього часу менеджером групи став Білл Окойн, зходу організував своїм підопічним контракт зі свіжоспеченим лейблом "Casablanca Records". Фірма зробила музикантам хороший промоушен, однак, незважаючи на це, продажі дебютного альбому були далекі від очікуваних. Друга платівка в комерційному плані також виявилася невдалою, і голова "Casablanca" Ніл Богарт вирішив, що пора втрутитися і йому. Він особисто взявся за продюсування третього альбому і полегшив звучання "Dressed To Kill" у порівнянні з похмурістю "Hotter Than Hell".

Але знову продажі виявилися низькими, хоча концертна популярність "Kiss" була на висоті. Використання фірмового гриму, піротехнічні та криваво-бутафорські ефекти викликали у публіки підвищений інтерес, і народ валом валив на вистави. Такий розклад і допоміг прийняти правильне рішення для серйозного прориву. Восени 1975 року був випущений подвійний концертний альбом "Alive!", Який привів "Kiss" до справжнього успіху. Завдяки живої версії "Rock And Roll All Nite" альбом мав дуже хорошу розкупаємість, що врятувало "Casablanca" від неминучого банкрутства.

У 1976-му, об'єднавши свої сили з продюсером Бобом Езріном ("Alice Cooper"), музиканти випустили студійник "Destroyer", який мав вже не такий грубий саунд, як у його трьох попередників. Диск швиденько подолав золоту позначку і, хоча в чартах довго не затримався, завдяки баладі "Beth" згодом добрався і до платини. Платиновими сталі і три наступні роботи: "Rock and Roll Over", "Love Gun" і "Alive II". У період з 1976 по 1978 роки "Kiss" заробили близько 20 мільйонів доларів і стали найпопулярнішою бандою в Америці. Прилавки заполонили товари з символікою групи, а армія її фанатів позначалася шестизначним числом. У 1978-му, коли команда була на піку популярності, музиканти разом з Біллом Окойн затіяли два грандіозні проекти: одночасний випуск чотирьох сольних альбомів кожного з членів "Kiss" і зйомки фантастичного фільму за участю групи. Першу задумку спіткав комерційний провал, і жоден з сольників за накладом не наблизився до "Love Gun". У процесі реалізації другої ідеї в колективі почалися тертя, які згодом привели до відставки Пітера Крісса.

У 1979-му вийшов альбом "Dynasty", що включав в себе самий знаменитий хіт-сингл групи, "I Was For Lovin You". Пітер майже не брав участі в сесіях, а його функції виконував Ентон Фіг. Така ж історія повторилася і під час запису наступного альбому, а після виходу "Unmasked" Крісс був офіційно виключений із складу, і його місце зайняв Ерік Карр (Пол Каравела, нар. 12 червня 1950). До речі, той диск мав напівпопсовий саунд, і в результаті вперше після "Dressed To Kill" команда залишилася без платини. Врятувати ситуацію був покликаний Боб Езрін, проте зроблений під його керівництвом "Music From The Elder" виявився напханий струнними, духовими та синтезаторами і був досить далекий від хард-року. У підсумку "Kiss" позбулися не тільки безлічі своїх шанувальників, але також Ейса Фрьолі та Білла Окойн.

Восени 1982-го вийшов альбом "Creatures of the Night", на якому група знову заграла важку музику, однак тут позначилася інерція публіки та комерційний успіх повернути не вдалося. Трохи пізніше до складу замість Фрьолі був офіційно введений Вінні Вінсент, який дебютує в турі, присвяченому 10-річчю "Kiss". У 1983 році для порятунку своєї популярності "Кісс" зробили рішучий крок - вони вперше появилися на публіці без гриму. Ця акція принесла дивіденди, і альбом "Lick It Up" повернув команду на платинові рубежі. Трьома подальшими пластинками група закріпила успіх, хоча найкращий час для колективу так і залишилося в 70-х. Навесні 1984-го Вінсента змінив Марк Сент-Джон, а той у свою чергу поступився місцем Брюсу Кулику (нар. 12 грудня 1953). Кінець 80-х був змазаний дещо невдалим "Hot In The Shade", а на початку наступного декади команда отримала серйозний удар - 24 листопада 1991 помер Ерік Карр. Незважаючи на втрату, "Kiss" з новим барабанщиком Еріком Сінгером дописали альбом "Revenge" і прорвалися з ним в гарячу десятку.

Після виходу "Alive III" інтерес до творчості гурту знову почав наростати, і в кінцевому підсумку це призвело до реюніону класичного складу. Світове турне, яке відбулося з цього приводу, пройшло з великим успіхом, а у вересні 1998-го на світ з'явився новий студійник, "Psycho Circus". І хоча Фрьолі і Крісс в його створенні брали участь номінально, кіссоманів це мало цікавило. Вони змітали диски з прилавків у великій кількості і тим самим забезпечили альбому третє місце в "Billboard". У 2000 році було оголошено про проведення прощального туру і наступному припинення діяльності "Kiss", проте після закінчення гастролей, захопивши владу, Стенлі і Сіммонс змінили своє рішення. У 2003-му відбулося австралійське турне, протягом якого група разом з Мельбурнським Симфонічним Оркестром записала концертний альбом "Alive IV". Подальші виступи носили спорадичний характер, а місця Фрьолі і Крісса зайняли Томмі Тейер і Ерік Сінгер.

Читате також

Реклама