Knack

У самий розпал епохи диско та панку ця команда стрімко увірвалася на сцену зі своїм мелодік-роком, наробила чимало галасу і згодом швидко здала свої позиції. У другій половині 70-х Дуг Фігер (вокал, гітара), що працював у той час у групі "Sky", почав пописувати матеріал разом з Бертоном Еверре (гітара). Справа у них все було гаразд, і в 1978-му хлопці вирішили організувати власний проект, до створення якого залучили басиста Прескотта Найлс і барабанщика Брюса Гері.

Перший же концерт "The Knack", що відбувся в клубі "Whisky-A-Go-Go", справив на публіку надзвичайне враження.

Незабаром гурт уже грав разом з такими виконавцями як Брюс Спрінгстін, Том Петі, Рей Манзарек, Едді Мані і Стівен Стіллс, а лос-анджелеський заклади типу "Troubadour" і "Starwood" на її виступах були забиті повністю. Журнал "Rolling Stone" надрукував про висхідних зірок статтю, і через пару місяців між рекорд-компаніями розгорілася справжня битва за право отримати ласий шматочок. З 13 фірм "The Knack" зупинили свій вибір на "Capitol Records".

З бюджетом в 17000 доларів і відомим хітмейкера Майком Чепменом в якості продюсера колектив вирушив до студії готувати перший альбом. На його створення пішло всього два тижні, оскільки всі писалося вживу і майже що без овердабов. Такий підхід дозволив зберегти енергетику концертів і забезпечив хороший старт. "Get The Knack" став одним з найбільш комерційно успішних дебютів в історії року. Сингли "My Sharona" і "Good Girls Don t" побували на самій вершині "Billboard", причому перший з них провів там шість тижнів. Сам альбом за два тижні знайшов золотий статус, і ще через п'ять взяв платину. Супутнє світове турне пройшло з аншлагами, а після повернення з гастролей музиканти знову засіли у студії.

Втім, цього разу поспіх їм пошкодила, і другий альбом очікував набагато менший успіх. "But The Little Girls Understand" доповз лише до 15 рядки, а більш-менш пристойним хітом виявилася дрібниця "Baby Talks Dirty", що пробилася до Топ 40. Якщо при випуску першої платівки музиканти наполегливо відмовлялися від інтерв'ю, то тепер переглянули свою політику з цього питання, але було вже пізно.

У 1981 році під наглядом продюсера Джека Дугласа "The Knack" записали альбом "Round Trip", ретельно відполірований в порівнянні з двома попередніми роботами. Однак цей реліз залишився бовтатися в кінці першої сотні, і незабаром команда розпалася. Невеликий реюніон стався в 1986-му, коли колектив відкатав повноцінне турне, але новий матеріал випускати не став. Наступного разу "The Knack" зібралися в 1991-му, причому місце Брюса зайняв Біллі Уорд. З продюсером Доном Уозом група записала альбом "Serious Fun", і хоча сингл "Rocket Of Love" пробив гарячу десятку AOR-чартів, лейбл не став займатися промоушеном, і вся робота пішла нанівець. У 1994-м пісня "My Sharona" потрапила у саундтрек до фільму "Reality Bites" і завдяки последовавшему сплеску популярності "Knack" змогли провести нормальний тур.

У 1997-му група взяла участь у створенні платівок, присвячених Брюсу Спрінгстіну і "Badfinger", а в 1998-м розродилася новим альбомом "Zoom". Записаний з барабанщиком Террі Бозза, диск викликав позитивну реакцію критиків, але "Rhino Records" знову не приділили йому належної уваги, і продажі залишилися на мінімальному рівні. Проте "The Knack", схоже, не збиралися здаватися і, повернувшись до свого фірмовому пауер-попу і найнявши на роль ударника Девіда Хендерсона, в 2001 році видали цілком гідну роботу "Normal As The Next Guy".

Читате також

Реклама