Kraftwerk

Група "Kraftwerk" не була піонером шумових ефектів, але вона першою змішала нойз і мелодії, надавши згодом вплив як на розвиток індастріалу, так і на танцювальну музику. Творцями проекту були випускники дюссельдорфської консерваторії Флоріан Шнайдер і Ральф Хуттер, вже встигли пограти разом в експериментальній краут-команді "Organisation". На перших порах в "Kraftwerk" були присутні і інші музиканти, але вони змінювали один одного дуже часто.

Кадрові флуктуації компенсувалися наявністю у групи постійного продюсера Конрада Планка, з яким колектив випустив перші чотири альбоми. У записі дебютної платівки брали участь два барабанщика, Клаус Дінгер і Андреас Хохманн, чия гра надала музиці "Kraftwerk" додаткову динамічність і жорсткість.

Після виходу альбому в складі пройшла чергова хвиля перестановок, і навіть Хуттер зник на кілька місяців. До початку чергових сесій він, правда, повернувся, і група фактично перетворилася на дует, що складався з Ральфа і Флоріана. На другому альбомі музиканти замість живих ударників використовували драм-машину, що стало першим кроком до фірмової "роботизації" звучання.

Якщо перші дві роботи були записані з використанням набору традиційних інструментів (бас, гітара і т.д.), то на "Ralf und Florian" Шнайдер і Хуттер налягли на синтезатори, зробивши тим самим саунд більш відполірованим. Крім того, на третьому альбомі вперше прозвучав вокал, пропущений через вокодер. "Ralf und Florian" мав помірний успіх, але з наступним опусом "Kraftwerk" зробили серйозний прорив. Концептуальний альбом "Autobahn" став популярним завдяки 22-хвилинному заголовному треку, на якому музиканти вдало передали атмосферу справжнього автобану. У створенні цієї композиції були використані реальні шуми швидкісної магістралі, записані під час вечірніх прогулянок на автомобілі. У сесіях "Autobahn" брали участь гітарист і скрипаль Клаус Редер та спец по електронній перкусії Вольфганг Флур. Останній з них став офіційним членом "Kraftwerk", а трохи пізніше з приходом ще одного перкусіоніста Карла Бартос складу групи знайшов класичну форму квартету.

У 1975 році вийшов концептуальний альбом "Radio-Aktivitat" (в англомовній версії "Radio Activity"), присвячений темі радіокомунікацій. Це була перша робота без Планка, спродюсована самими музикантами. Група продовжила перехід на пісенний формат, причому використання вокодера стало її фірмовою фішкою.

Рухаючись в комерційно-танцювальному напрямку, колектив зберігав холодно-електронне звучання своїх композицій. "Роботизація" саунду досягла кульмінації на диску "The Man-Machine" з відповідним цього процесу назвою. До речі, на концертах музиканти активно використовували образ людини-машини. Альбом "The Man-Machine" супроводжувався синглом "The Model", що зайняв у британських чартах перше місце, однак цей факт не завадив групі зникнути з уваги на три роки. "Kraftwerk" повернулися в 1981-м з черговою концептуальною роботою на комп'ютерну тему ("Computerworld") і новим хіт-синглом "Computer Love". Як не дивно, але після цього в студійній роботі виникла ще більш тривала пауза, а концерти практично припинилися. У 1986-му вийшов не дуже вдалий альбом "Electric Cafe", а в 1991-му на світ з'явилася збірка кращих речей "The Mix".

Залишок десятиліття група мовчала, і лише з приводу виставки "Expo 2000" був випущений сингл з відповідною назвою. З цього моменту діяльність "Kraftwerk" потихеньку активізувалася, і в 2003-му вийшов новий альбом "Tour de France Soundtracks", присвячений сторіччю популярної велогонки. У 2004-му команда провела світове турне, а на наступний рік у продажу з'явився концертний альбом "Minimum-Maximum", виданий як в CD-, так і в DVD-варіанті.

Читате також

Реклама