La s

Цю ліверпульську команду з "Beatles" ріднить не тільки походження, але й схоже "мерсібітовое" звучання. Група "La s" була утворена в 1983 році Майком Баджер (гітара, вокал) та на початковій стадії виконувала щось між артхаус і скіффл. Через рік у колективі з'явився ритм-гітарист Лі Маверс. Лі мав композиторським даром і тому не дивно, що саме він незабаром опинився в центрі групи.

Баджер це, звичайно ж, не дуже подобалося, але все виглядало відносно пристойно до приходу в "La s" бас-гітариста Джона Пауера. Майк і Джон практично відразу ж не злюбили одне одного, в колективі почалися серйозні сварки, і в результаті в кінці 1986-го Баджер грюкнув дверима.

Після його відходу компанію Маверсу і Пауер склали Пол Хеммінгс (гітара) і Джон Тімсон (ударні). У середині 80-х "La s" були вже досить відомою командою в околицях Ліверпуля, і їм почали надходити пропозиції від компаній запису. Музиканти зупинили свій вибір на фірмі "Go! Discs", де в жовтні 1987-го вийшов дебютний сингл, "Way Out". Платівка залишилася практично непоміченою, і лише фронтмен "Smiths" Морріссі похвалив її в своєму інтерв'ю "Melody Maker".

Тим часом колектив продовжував концертну діяльність і на цьому поприщі здобув більший успіх завдяки про-бітлівськи звучанням і експресивної ліриці Маверса. У 1988-му вийшов другий сингл, "There She Goes". Хоча ця пісня не була присутня в чартах, але зате отримала непогану кількість радіоефірів, а пізніше була задіяна в саундтреках до фільмів "So I Married an Axe Murderer" і "Fever Pitch". У травні 1989-го був записаний третій міньйон, "Timeless Melody", проте Маверса результат не задовольнив, і сингл так і не був офіційно виданий. Два роки пройшли в безплідних спробах записати повнометражний альбом. За цей час склад групи неодноразово змінювався, і тільки Лі та Джон становили ядро команди.

Змінювалися також і продюсери, але ні Джон Портер ("Smiths"), ні Джон Леки, ні Майк Хеджс не змогли задовольнити занадто прискіпливого Маверса. В кінці 1989-го з Нілом Маверсом на ударних, з Пітером Кемеллом на лідер-гітарі і з Стіві Лілліуайт ("Simple Minds", "U-2") в ролі продюсера "La s" вирушили в лондонську студію "Eden".

Незважаючи на те, що склад учасників команди на той момент був найсильнішим, сесії не задовольнили самих музикантів. Невдоволеним залишилося і керівництво "Go! Discs", яке витратило на "La s" неабияку купу грошей без особливої віддачі. Щоб якось компенсувати свої витрати, лейбл прийняв рішення випустити альбом без згоди групи, запхав на платівку крім нового матеріалу перероблені старі речі. Паралельно був заново видано сингл "There She Goes", який несподівано приніс групі 13-е місце в чартах. Сам же альбом увійшов в кращу британську тридцятку, а два підоспілих незабаром міньйон ("Timeless Melody", "Feelin") бути присутнім в Топ 40.

Євроамериканської промо-тур також пройшов успішно, але це все одно не зробило музикантів щасливими. Вибагливий Маверс, який ніяк не міг домогтися бажаного результату, топтався на місці, а Пауер хотілося чогось нового. Зрештою, Джон заснував свій проект "Cast", а ім'я "La s" поступово зникло з поля зору. Колишні колеги потім возз'єдналися лише пару разів, але ці реюніон були короткочасними.

Читате також

Реклама