Lillian Axe

Незважаючи на те, що поява "Lillian axe" довелося на епоху розквіту "волохатого року", ця група за всю свою кар'єру так і не змогла досягти значних висот. Команда, утворена в 1983 році музикантами з Нового Орлеана, перші кілька років витратила на концертну діяльність. Хлопці посилено нарізали кола по південних штатах і, врешті-решт, обзавелися там достатньою кількістю шанувальників.

Час від часу їм доводилося відкривати концерти "Ratt", "Poison" і "Queensryche", завдяки чому "Lillian axe" потрапили в поле зору "MCA Records" і менеджера тих же "Ratt" Маршалла Берла. У серпні 1987 року відбулося злиття двох груп, і до оригінальних членам "LA", гітаристу Стіву Блейз і ударнику Денні Кінгу, долучилися учасники "Stiff", Рон Тейлор (вокал), Джон Стер (гітара) і Роб Страттон (бас).

Місяцем пізніше був укладений контракт з "MCA", і в квітні 1988-го вийшов дебютник "Lillian axe", спродюсований гітаристом "Ratt" Робіном Кросбі. Альбом супроводжувався радіохітом "Dream of a lifetime", а команда отримала можливість не тільки розігрівати "Krokus", "Stryper" і Літу Форд, але і виступати в якості хедлайнерів.

Восени квінтет повернувся до студії, де під керівництвом продюсера Тоні Плетт записав другу повнометражку, "Love + War". Хоча пісня "Show a little love" отримала прописку в радіоефірі і на MTV, керівництво "MCA" визнало це недостатнім і відмовилося належним чином підтримати своїх підопічних. Справа закінчилася розривом контракту і деякими кадровими перестановками. У квітні 1991-го "Lillian axe" з новою ритм-секцією в особі басиста Даррін Делатте і барабанщика Джина Барнетта знайшли новий дах на "Grand Slamm / IRS Records". Тут група для початку випустила компіляцію з двох MCAшних альбомів з символічною назвою "Out of the darkness into the light", а потім привела на світ свою саму комерційно вдалу платівку, "Poetic justice".

Цей альбом, що містив хітову штучку "True believer" і кавер на класику "Badfinger" ("No matter what"), зайняв непогані позиції в чартах "Billboard". Натхнені музиканти провели другу половину 1992-го на гастролях, об'їхавши вздовж і впоперек всі Штати і заодно відвідавши бабусю-Європу.

Навесні 1993-го "Lillian axe" поміняли барабанщика на Томмі Стюарта, за участю якого був записаний диск "Pcyshoschizophrenia". Гастролі цього разу розтягнулися майже на три роки, причому колектив грав де завгодно і коли завгодно. Із цікавих моментів можна було виділити повторний візит до Європи і ко-хедлайнерскій тур по США в компанії з "Accept". У 1995 році виснажені нескінченними турами музиканти вирішили зробити перепочинок, яка виявилася дуже довгою. Під час цих "канікул" Блейз і Тейлор замутили за власним проектом, Стюарт приєднався до "Godsmack", а Стер і Делатте зайнялися сімейними справами.

Повернення "Lillian axe" відбулося в 1999 році, коли фірми "Z Records" і "Pony Canyon" запропонували новоорлеанцам випустити збірку раніше неіздававшіхся речей. Реліз мав певний успіх, і група повернулася до концертної діяльності. У 2002-му на основі виступу "LA" в Х'юстоні був випущений "Live", а в 2004-му вперше за дев'ять років колектив знову відвідав Європу. У тому ж році Тейлор вирішив відійти від справ, а готувати новий студійний альбом "Lillian axe" розпочали з вокалістом Дерріком Лефевром.

Читате також

Реклама