Limp Bizkit

Одна з найбільш енергійних груп, що грають сплав металу, панку та хіп-хопу, іноді званого репкор, "Limp Bizkit" була заснована в 1994 році Фредом Дерстом (Вільям Фредерік Дерст, р. 20 серпня 1971) за участю бас-гітариста Сема Ріверса. Третім членом команди став двоюрідний брат Сема, барабанщик Джон Отто. Сам Дерст спочатку намагався грати на гітарі, але у нього це виходило неважливо, і тому, доручивши інструмент Робу Уотерсу, він зосередився на вокалі.

Перебування Роба в "Limp Bizkit" обмежилося участю в записі демо "Mental Aquaducts", після чого вакансію гітаріли зайняв шкільний приятель Джона, Вага Борланд. Коли кадрове питання було вирішено, група почала активно виступати в околицях рідного Джексонвиля. Десь у цей період хлопці познайомилися з музикантами з "Korn" і представили їм на суд свої творіння.

Якщо "Mental Aquaducts" не викликала жодних емоцій, то записи зроблені з Борланд удостоїлися належної уваги і були передані для ознайомлення продюсеру Россу Робінсону. Росс зголосився попрацювати з командою, а Фред тим часом навів мости з лейблом "Flip Records". Незадовго до укладення контракту з цією фірмою в "Limp Bizkit" з'явився п'ятий учасник - ді-джей Літав (Леор Дімант, р. 18 грудня 1972) з розваленої реп-банди "House of Pain".

Дебютний альбом спочатку продавався слабенько, але після участі колективу в "кореневому" заході "Family Values Tour" справи пішли на поправку і "Three Dollar Bill, Y All $" піднявся в чартах до 25-ї позиції. До середини 1998-го "Limp Bizkit" стали однією з найбільш популярних нью-метал-команд, а її пісні все частіше звучали в ефірі MTV. Другий альбом дебютував в "Billboard" під номером один, причому його тираж вже в перший тиждень перевалив за півмільйона. Супроводжував "Significant Other" хіт-сингл "Nookie" увійшов до гарячої десятки, як рок-, так і реп-чартів, а група тим часом засвітилася на "Woodstock 99". Виступ, правда, мало негативні наслідки, і Дарста звинуватили в "підбурюванні до вандалізму і насильства". До речі, на той час Фред уже мав скандальну славу в музичному середовищі і знаходився в контрах з такими артистами як Трент Резнор, "Slipknot", Закк Уайлд, Скотт Степп, Емінем і Брюс Дікінсон.

Незважаючи на всі ці "ню-анси" (а може завдяки їм) восени 2000-го "Limp Bizkit" встановили національний рекорд "продажності" - тижневий тираж "Chocolate Starfish And The Hot Dog Flavored Water" склав більше мільйона примірників. Сингл "My Generation" став найвідомішим хітом команди, а, крім того, успіх був підкріплений включенням композиції "Take A Look Around" у саундтрек до фільму "Mission: Impossible 2".

Хоча галас навколо "Limp Bizkit" тривала, багато критики відгукнулися про "Chocolate Starfish" вельми прохолодно. Ситуація сильно погіршилася, коли в середині 2002-го пішов Борланд, а проведений з помпою конкурс з пошуку заміни закінчився провалом. Зрештою, місце Ваги зайняв Майк Сміт з "Snot", але на черговому альбомі йому довірили зіграти тільки в п'яти треках, а в інших випадках роботу виконували сесійні гітаристи. Вихід "Results May Vary" можна було розцінювати як початок кінця популярності "Limp Bizkit". Хоча альбом і дістався до платинової позначки, а кавер групи "Who" "Behind Blue Eyes" став мейнстрім-хітом, неозброєним оком було видно падіння попиту на продукцію джексонвілльцев.

У 2004 році в стані прихильників "Бізкіт" почали циркулювати чутки про повернення в команду Борланд. Як з'ясувалося, вони не були безпідставними, і Вага взяв участь у записі нового EP "The Unquestionable Truth". Втім, його поява положення не виправило, і диск навіть не отримав "золота". Після закінчення сесій Борланд зайнявся своїми справами, а майбутнє "Limp Bizkit" залишилося невизначеним.

Читате також

Реклама