Locomotiv GT

Приводом для створення цієї групи стало прагнення угорських музикантів прорватися на західний ринок. Для досягнення цієї мети в 1971 році провідні мадярські команди "Omega", "Hungaria" і "Metro" відрядили чотирьох осіб: Джозефа Локса (ударні), Каролі Френрейца (бас, саксофон, вокал), Тамаша Барту (гітара) і Габора Прессера ( клавішні, вокал). Управляти "Локомотивом" взявся колишній лідер "Омеги" Прессер, а до написання текстів залучили дружину Локса, Ганну Адаміш.

Незабаром після випуску дебютної платівки "Locomotiv GT" вирушили в дорогу. Свій перший закордонний вояж колектив здійснив у Японію, де захоплені жителі Країни Вранішнього Сонця подарували музикантам по мотоциклу "Yamaha".

У 1972-му "Локомотив" роз'їжджав по Англії, де відзначився на фестивалі в Лінкольні разом з "Beach boys", "Faces" і Джо Кокером. Після цих гастролей журнал "New Musical Express" назвав угорську команду "новою сенсацією". У 1973 році група, вже досягла успіху в Європі, зробила великий тур по Північній Америці.

Перші альбоми "Locomotiv GT" представляли собою коктейль з прогресиву, хард-року і джазу, проте з часом Прессер став вести справу до полегшення саунду та введенню латинських і африканських ритмів. Френрейцу такий перебіг подій не сподобався, і він стрибнув з підніжки "Локомотива", заснувавши хард-роковий проект "Skorpio". Новим же бас-гітаристом "LGT" став Тамаш Сомло, виявився до того ж непоганим композитором. У 1974 році угорські музиканти вирішили всерйоз атакувати американський ринок своїм новим альбомом.

І хоча до справи були підключені Джиммі Міллер ("Rolling Stones"), Нікі Хопкінс ("Rolling Stones") і Джек Брюс ("Cream"), затія провалилася, і реліз зазнав фіаско. Більше того, команда втратила гітариста, оскільки Барта залишився в Штатах працювати сессіонщіком (там він помер в 1982 році).

Після заміни Барти Яношем Карацоні (екс-"General") "Locomotiv GT" відмовилися від непомірних амбіцій і зосередилися на Східній Європі, лише іноді вибираючись на Захід. Треба сказати, що на той час група була дико популярне у себе на батьківщині, де було розпродано 1500000 платівок (це при 10-мільйонному населенні країни). Альбоми випускалися як угорською, так і англійською мовою, а за стилістикою представляли собою щось середнє між арт-роком, поп-роком і джаз-роком. У 1977-му в команді відбулася чергова заміна, і місце пішов Локса посів ще один "відставний генерал", Янош Солті.

"Locomotiv GT" залишалися популярними і на початку 80-х, підтвердженням чому стало британське турне 1983 року. Група супроводжувала "10 CC" і навіть відіграла кілька концертів у престижному "Hammersmith Odeon". Тим не менш, вже в 1984-му команда була розпущена, і в наступне десятиліття проводилися лише короткочасні реюніон. Стабільність настала лише в середині 90-х, коли "Локомотив" знову встав міцно на рейки і відновив випуск студійних альбомів.

Читате також

Реклама