Manilla Road

Марк Шелтон почав дружити з музикою ще в п'ятирічному віці, коли мати навчила його грати на піаніно. Пізніше хлопчина освоїв барабани і в якості ударника брав участь у різних кантрі-та джаз-банди. Також у свій час у нього була своя рок-н-рольна команда "Embryo", під час перебування якої Шелтон навчився грати на гітарі. Будучи студентом факультету антропології Марк заснував новий проект "Manilla Road" в компанії зі Скоттом Парком (бас) і Ріком Фішером (ударні).

У 1980 році на власному лейблі "Roadster Records" колектив випустив свій перший альбом "Invasion". Стиль групи тоді ще не визначився, і на диску звучала суміш хард-року з космічними фішками в дусі "Hawkwind". У подібному ключі була зроблена і друга платівка, "Metal", мало відповідна своїй назві.

Продовжуючи пошук, музиканти записали ще один альбом, але результат їх не задовольнив, і диск не вийшов у світ. Справжня історія "Manilla Road" почалася в 1983 році, коли композиція "Flaming Metal System" потрапила на шрапнелевскій збірник "US-Metal 3". Пісня звучала дуже потужно і стала кращим треком з усієї компіляції. Відігравши серію концертів в компанії з "Point Blank", "Krokus" і Тедом Ньюджент, команда вирішила, що настала пора створити що-небудь вагоме.

Музиканти відправилися в студію, і в результаті на світ з'явився альбом "Crystal Logic", що став справжньою класикою "Manilla Road". У 1984-му в групі змінився барабанщик - місце Фішера зайняв Ренді "Трешері" Фокс, чия віртуозна гра стала згодом однією з фірмових фішок колективу. Одночасно команда підписала контракт з французьким лейблом "Black Dragon", на якому дебютувала з альбомом "Open The Gates". Якісний матеріал, цікаве оформлення, а також бонус у вигляді синглу зробили платівку досить успішною. Випустивши ще пару студійних робіт, "Manilla Road" провели американське турне з "Liege Lord", протягом якого був записаний концертний альбом "Roadkill". "Black Dragon" видала альбом у форматі CD, включивши туди купу бонусних треків (в основному запозичених з "The Deluge").

Наступний опус, "Out Of The Abyss", вийшов більш трешевий, ніж попередні релізи. І хоча на ньому була присутня чимала фірмового матеріалу "Manilla Road", диск отримав погані відгуки у європейській пресі. У 1990 році група випустила альбом "The Courts Of Chaos", що представляв собою суміш епічних композицій з трешевий номерами. Саунд тут був приправлений клавішними, на яких зіграв Ренді Фокс.

Незабаром після цього група розпалася, але яке ж було здивування фанів, коли в 1992-му з'явилася платівка "The Circus Maximus", на обкладинці якої красувалося назву "Manilla Road". Виявилося, що Шелтон замутив новий проект, а лейбл для збільшення продажів диска використовував вивіску "Манілли". Непідробний інтерес до творчості гурту знову став виявлятися в кінці 90-х, коли багато журналів взялися писати про те, що "MR" були однією з кращих металевих банд. Деякі компанії зацікавилися цим фактом і почали перевидавати їхні альбоми у форматі CD. Першим такої честі удостоївся "Crystal Logic", який вийшов на "Iron Glory Records". Тут же в європейській пресі прокотився шквал захоплених відгуків, і вже влітку 2000 року Шелтон з двома новими рекрутами відродив "Manilla Road".

У 2001-му група порушила тривале мовчання, випустивши альбом "Atlantis Rising", присвячений відродженню Атлантиди. Концептуальний характер носила і наступна робота, "Spiral Castle", побудована на основі твору Ллойда Олександра "The Prydain Chronicles". Паралельно з цією платівкою в світ нарешті вийшов альбом "Mark of the Beast", валятися на полиці з початку 80-х. Після цих релізів студійна активність "Manilla Road" дещо знизилася, і два наступні диска з'явилися з інтервалом у три роки (однією з причин таких затримок була кадрова чехарда).

Читате також

Реклама