Marty Friedman

Майбутній гітарний віртуоз Марті Фрідман почав займатися рок-музикою з 14 років. Разом зі своїм приятелем Томом Геттісом вони організували банду "Deuce", яка цілком непогано наяривал пісні "Ramones", "Generation X" і "Kiss". Вже тоді був помітний неабиякий талант Марті, оскільки він, не користуючись нотами, міг тик-в-тик зіграти будь-гітарне соло з "кіссового" репертуару.

Концерти "Deuce" користувалися в окрузі шаленою популярністю, і завдяки старанням Фрідмана і Геттіса у групи практично не було конкурентів.

На початку 80-х Марті виїхати жити на Гаваї, де зібрав нову команду, "Vixen". Пробувши в її рядах десь близько року, Фрідман прихопив з собою барабанщика Джеффа Грейвза, і організував інший проект, "Hawaii". Ця група виконувала речі в дусі "Judas Priest", віддавали через специфічну гри Марті східним присмаком. Випустивши кілька "гавайських" платівок Фрідман перебрався до Сан-Франциско, де йому вдалося влаштуватися на "Shrapnel records".

Отримавши контракт, Марті взявся записувати дебютний альбом. Саме в цей час він познайомився з іншим гітарілой, Джейсоном Бекером, і так вийшло, що замість сольної платівки Фрідману довелося робити з ним спільну роботу під вивіскою "Cacophony". Проект проіснував недовго і залишив після себе два потужних спід-металевих альбому. У перерві між "Speed metal symphony" і "Go off!" гітарист все-таки викроїв час і записав нарешті сольник. "Dragon s kiss" представив Фрідмана у всій красі. Ця інструментальна робота вдало поєднувала в собі неокласичні віяння й екзотичні східні мелодії, до яких музикант мав давню слабкість.

Після розпаду "Cacophony" Марті почав давати уроки гри на гітарі. Однак викладацькою діяльністю Фрідману не довелося довго займатися, оскільки на горизонті намалювався Мастейн з пропозицією заповнити вакансію в його групі. Поява Марті в "Megadeth" додало команді солідну порцію мелодійності і збільшило комерційний успіх. У компанії з легендарними Трешері гітарист провів близько десяти років і випустив з ними чотири альбоми.

Незважаючи на напружений гастрольно-студійний графік, в 1992 році Фрідман все ж знайшов час для запису другого сольника. Сесії проходили в 32-дорожечной цифрової студії, що належить Китаро. Цей маестро нью-ейдж виступив і продюсером альбому. У результаті на світ з'явився альбом "Scenes", своїм спокоєм різко відрізнявся від основної продукції "Shrapnel". Через два роки Марті видав ще один сольник, "Introduction", на якому розвинув ідеї, закладені в попередньому опус. Відмінність полягала в багатших оркестровка і введення безлічі інструментів, таких як скрипка, віолончель, піаніно, гобой і т.д.

Всеохоплююча ідилія була зруйнована Фрідманом у 1996 році, коли вийшов "True obsessions". На цьому альбомі саунд кілька поважчав і став більш гітарно-орієнтованим. Ще однією особливістю "True obsessions" стала наявність вокальних партій (за які відповідав Стенлі Роуз). З виходом цього диску сольна кар'єра Марті була припинена на декілька років. Лише після відходу з "Megadeth" гітарист дозволив собі випустити чергову платівку. На альбомі "Music for speeding" Фрідман вирішив згадати минулі роки і повернувся до часів "Dragon s kiss". Через чотири роки Марті випустив диск "Loudspeaker", назва якого говорила сама за себе - це була гучна важка музика.

Читате також

Реклама