Merseybeats

"The Merseybeats" є однією з найбільш відомих англійських біт-груп початку і середини 60-х. Історія гурту починається з квітня 1962 року, коли члени ліверпульського дуету "The Mavericks", Біллі Кінслі (бас-гітара, вокал) і Тоні Крейн (гітара, вокал), потрапили на концерт "The Beatles" у легендарному клубі "Cavern". Під враженням від "Бітлів" ними вирішено було розширити склад.

Таким чином, до них незабаром приєдналися Дейв Еліас (ритм-гітара) і Френк Слоен (ударні). До того часу колектив називався "The Pacifics", але незабаром був перейменований в "The Mersey Beats" (назва запозичили в однієї ліверпульської газети). Під цією вивіскою ансамбль дебютував у тому ж "Cavern", зробивши на всіх хороше враження.

Однак невдовзі група практично розпалася, так як Слоен та Еліас пішли в "The Tuxedos" і довелося їм підшукувати заміну. Наприкінці 1962 року в "The Mersey Beats" з'явилися гітарист Аарон Вільямс і барабанщик Джон Бенкс. З цього часу група трохи змінила свою назву (ставши "The Merseybeats"), а також потрапила під менеджерську опіку Брайана Епштейна (менеджера "The Beatles").

Так як "Бітли" були головними клієнтами Брайана, він не міг приділяти настільки ж багато часу "мерсібіта", так само, як не міг їх забезпечувати їх такими ж великими коштами на запис платівок. У результаті горді "Merseybeats" вже в квітні 1963 року після невеликого скандалу покинули Епштейна і пустилися у вільне плавання. У травні 1963-го група перемогла в конкурсі молодих талантів і в результаті роздобула контракт із звукозаписною фірмою "Fontana". Після цього "Merseybeats" зробили кілька вдалих синглів, що потрапили на перші рядки хіт-параду Великобританії, а також випустили пару досить непоганих альбомів. У підсумку команда отримала світове визнання, з величезним успіхом виступаючи і в Штатах, і в Європі.

Популярність колективу в той час практично досягла рівня "Бітлів". Саме "Merseybeats" асоціювалися в усіх з рок-музикою початку-середини 60-х не в меншій мірі, ніж самі "Beatles". Незважаючи на те, що на початку 1964 року, на піку популярності, команду тимчасово залишив Кінслі, (його місце зайняв Джонні Густафсон), на справах групи це практично ніяк не відбилося.

Вже в грудні 1964-го Біллі повернувся в рідний колектив, зрозумівши, що в сольній кар'єрі йому не досягти настільки ж велику популярність, яка супроводжувала групі "Merseybeats". Незабаром несподівано обстановка різко змінилася. Кінслі з Крейном, згадавши минуле, знову почали виступати, як дует, на цей раз вокальний. Назва скоротилося до "The Merseys", а в супроводжуючий склад були взяті музиканти з гурту "The Fruit Eating Bears". Як не дивно, на цей раз удача знову супроводжувала "мерса", і їх новий сингл "Sorrow" потрапив на верхні рядки хіт-парадів, зробившись класикою всієї музики 60-х. У 1968 року між Тоні Крейном і Біллі Кінслі стався розкол. Перший з них зберіг за собою права на ім'я "Merseybeats", а другий зайнявся сольною творчістю.

Команда продовжувала існувати в 70-е і 80-і роки, причому її склад багаторазово змінювався. Кадрова чехарда припинилася лише в 1993 році, коли відбулося чергове повернення Кінслі. З цього часу Біллі змінив бас на ритм-гітару, а до групи також увійшов син Тоні, Адріан Крейн. У новому тисячолітті "Merseybeats" залишалися однією з найбільш відомих груп-"довгожительок", продовжуючи радувати своїх все ще численних шанувальників новими виступами та концертними турами.

Читате також

Реклама