Miles Davis

Майлз Девіс - впливовий американський трубач і композитор , відповідальний за розвиток таких різновидів джазу як кул, модальний джаз і ф'южн. Майлз народився в благополучній родині міста Алтон (штат Іллінойс) 26 травня 1926 року. Його мати, блюзова піаністка, працювала вчителем музики і таємно бажала, щоб син пішов по її стопах. Як не дивно, але підштовхнув Девіса-молодшого в правильному напрямку батько-дантист, який подарував хлопчику на 13-річчя трубу і організувавши для нього уроки на цьому інструменті.

Майлз виявився здібним учнем і через три роки у вільний від навчання час почав працювати професійно в місцевому джаз-бенді. Трохи пізніше він приєднався до ансамблю Едді Рендл "Blue Devils" і мало не поїхав на гастролі, але мати все ж наполягла на тому, щоб син спочатку закінчив школу. У 1944 році в Сент-Луїс, де на той час проживали Девіс, приїхав бенд Біллі Екстайна, учасниками якого були знамениті джазмени Діззі Гіллеспі і Чарлі Паркер. Один з трубачів групи захворів, і пару тижнів Майлз виступав в якості його заміни. Коли ж ансамбль виїхав у Нью-Йорк, за ним рвонув і Девіс, збрехавши батькам, що його головною метою є вступ до "Juilliard School of Music". Насправді наміри у музиканта були зовсім інші, і через рік, закинувши навчання, він вже грав зі своїм кумиром Паркером.

Поступово у Девіса склався власний стиль, проте кілька років трубач працював як сайдмена. Лише в 1949 році Майлз вибився в бенд-лідери, коли разом з Гілом Евансом зібрав нонет з невластивими для тодішнього джазу інструментами, такими як туби і французькі ріжки. Відігравши кілька концертів у нью-йоркському "Royal Roost", ансамбль отримав контракт з "Capitol Records" і записав серію синглів. Всі вони виходили обмеженими накладами, але в 1957-м "капітолісти" зібрали їх на альбом "Birth Of The Cool", назва якого говорило про народження нового стилю.

У 1949-му Девіс вперше відвідав Європу, де разом зі своєю командою став учасником "Paris Jazz Festival". Музикант миттєво став культовою фігурою у французькій столиці, однак тут же йому відкрився широкий доступ до наркотиків. До 1950 року Майлз вже міцно сидів на героїні, і позбутися від поганої звички йому вдалося тільки через кілька років. Втім, за ці роки трубач зробив ряд сильних записів для лейблів "Prestige" і "Blue Note", які згодом були реалізовані на альбомах "Bags Groove", "Miles Davis And The Modern Jazz Giants" і "Walkin". Повернення артиста на велику сцену відбулося в 1955 році на джазовому фестивалі в Ньюпорті, де він виконав своє легендарне соло в "Round Midnight". Завдяки цьому виступу Девіс отримав солідний контракт від "Columbia Records" і зміг зібрати "Miles Davis Quintet", до якого увійшли Джон Колтрейн, Ред Гарланд, Пол Чамберс і Філлі Джо Джонс. У той час більшість джаз-бендів працювали в стилі бі-боп, але Майлз зі своїми колегами швидко вийшов за рамки цього жанру і перейшов на так званий модальний джаз. Зважаючи пристрасті музикантів до наркотиків складу ансамблю не відрізнявся стабільністю, і вже в 1957-м "Miles Davis Quintet" був розпущений.

У тому ж році Девіс змотався до Франції, де в компанії місцевих музикантів записав саундтрек до фільму "Ascenseur pour l Echafaud". Після повернення додому Майлз реанімував свій проект, який розширився тепер до секстету, і записав з ним "модальний" альбом "Milestones". В кінці 50-х музикант відновив співпрацю з Гілом Евансом, в результаті чого на світ з'явилися такі платівки як "Miles Ahead" (де Девіс зіграв на флюгельгорні), "Porgy and Bess" (аранжування до опери Гершвіна), "Sketches of Spain" (альбом з іспанськими мотивами), "Quiet Nights" (колекція речей в стилі боса-нова). Навесні 1959-го Девіс зі своїм секстетом записав ще один "модальний" альбом "Kind Of Blue", що став його найбільш значущою і найбільш комерційно успішною роботою.

Склад команди Майлза продовжував флуктуіровать, але в 1963 році партнерами музиканта стали Уейн Шортер, Хербі Ханкок, Рон Картер і Тоні Вільямс, і ця конфігурація отримала прізвисько "The Second Great Quintet". Квінтет проіснував п'ять років, неухильно розсовуючи джазові рамки і досліджуючи такі території як фрі-боп і пост-боп. В кінці 60-х у складі групи Девіса з'явилися такі особистості як Джо Завінул, Чік Коріа, Джон Маклафлін, і ансамбль почав експериментувати з електричними інструментами. "Електрифікація" призвела до чергової зміни стилю - тепер Майлз співтовариші виконував сплав джазу і року, одержав пізніше назву "ф'южн". Платівки "In A Silent Way" і "Bitches Brew" мали некволий комерційний успіх, а на Девіса як на свого натхненника стали посилатися такі артисти як Джеймс Браун, "Sly And The Family Stone" і Джимі Хендрікс. Однак Майлз не топтатися на місці і на початку 70-х у його музиці з'явилися елементи фанку. Восени 1972-го трубач потрапив у автокатастрофу і пошкодив собі щиколотки, у зв'язку з чим його активність дещо знизилася. Тим не менш, він продовжував працювати аж до середини 70-х, поки раптом не зник з поля зору на цілих п'ять років. Причин тому було декілька: погіршення здоров'я, втома, наркотичні звички.

І все ж музикант подолав усі ці недуги і в 1980 році повернувся в стрій. Девіс знову виступав на найбільших джазових фестивалях, а його альбоми неодноразово потрапляли в чарти і номінувалися на "Grammy". Тепер в своїх роботах Майлз частенько використовував синтезатори, а також слідуючи моді артист співпрацював з представниками "нової хвилі". У 1986 році після 30-річного перебування під дахом "Columbia" артист перейшов працювати на "Warner Bros", де дебютував з альбомом "Tutu", що приніс йому четверту премію "Греммі" (Best Jazz Instrumental Performance). У 1991-му музикант здивував публіку виступом на "Montreux Jazz Festival", де в компанії оркестру Квінсі Джонса виконав свої речі 50-х років (раніше він ніколи не звертався до минулого). Останньою роботою Майлза став альбом "Doo-Bop", записаний разом з репером Ізі Мо Бі. 28 вересня 1991 великий сурмач помер від інсульту.

Читате також

Реклама