Misanthrope

Французька формація "Misanthrope" була заснована в 1988 році. Ідеологом проекту був Філіп Куртуа Де Л Аргілье, гітарист, вокаліст і автор більшості композицій. Першою пробою пера "Мізантропа" стали два демо ("Inductive Theories" і "Crisis Of Soul"), що з'явилися відповідно в грудні 1989-го і в червні 1990-го. Приблизно через рік вийшов міні-альбом "Hater Of Mankind", що складався всього з п'яти пісень.

Чергові сесії пройшли у червні 1992-го, і чотири композиції, записані в той час, згодом потрапили на ретроспективний альбом "Miracles: Totem Taboo". До речі, в тому ж 1992-м "Misanthrope" із тріо перетворилися на квартет, а Л Аргілье заснував власну фірму "Holy Records". Під дахом цього лейбла група дебютувала з полнометражнік "Variation On Inductive Theories".

Даний реліз, так само як і наступний альбом "Miracles: Totem Taboo" змусили слухачів визнати оригінальність і авангардизм "Misanthrope". Тим часом команда не зациклювалася на студійній роботі. Музиканти невпинно роз'їжджали по всій Європі, відкриваючи концерти таких колективів як "Nightfall", "Elend", "Sadness", "Astral Rising", "Alastis", "Supuration", "Celestial Season" та інших.

Починаючи з 1994 року з групою почав співпрацювати клавішник Олександр Іскандар з "Elend". Вперше він з'явився на треку "Le Roman Noir" з компіляції "Brutale Generation", і з цього моменту в дум-детовой аурі "Мізантроп" з'явилися симфонічні елементи. У 1995-му вийшов опус "1666 ... Theatre Bizarre", присвячений театру людських пристрастей, робота над яким велася цілих два роки. Число "1666" у назві альбому означало рік виходу знаменитої п'єси Мольєра "Мізантроп", дала колективу назву. Вже після релізу в команді з'явився спеціаліст по семплам, він же аранжувальник Жан-Баптист Бойтель. У 1997 році "Misanthrope" впритул наблизилися до світової сцені, записавши свій черговий альбом під наглядом Фредріка Нордстрома у шведській "Fredman Studio". "Visionnaire", так само як і наступну роботу ("Libertine Humiliations") відрізняли жорсткі гітари, месіанські вокали і струнні аранжування Бойтель.

У 1999-му команда провела велике турне в компанії з колегами по лейблу "Septic Flesh" і "Natron". Найкраще пройшла французька частина гастролей - всі концерти були повністю розпродані. До речі, на час туру в "Misanthrope" був заангажований гітарист Франц-Ксав'є Боше, що дозволило Філіпу Куртуа повністю зосередитися на вокальних обов'язки.

Своє десятиріччя колектив відзначив випуском трьохдискову бокс-сету, причому один з CD повністю складався з раніше неіздававшіхся речей. Тим часом у себе на батьківщині група підняла свою популярність до межі. За оцінками національних видань "Hard N Heavy" і "Hard Rock Mag" "Misanthrope" були визнані французькою командою № 1. Фани ж з нетерпінням чекали виходу нового альбому, і в 2000 році колектив виправдав їхні мрії, випустивши дивовижну суміш симфо-, хеві-і дез-металу під назвою "Immortal Misanthrope". На підтримку платівки музиканти відіграли купу концертів, ділячи майданчики з такими монстрами тяжмета як "Gamma Ray", "Cradle Of Filth", "Dimmu Borgir" і т.д. В кінці 2002 року в складі "Misanthrope" з'явилися гітарист Ентоні семами і барабанщик Гал Фере, за участю яких був записаний альбом "Sadistic Sex Daemon".

Черговий ювілей "мізантропи" відзначили бокс-сетом "Misanthro-Therapie" з раніше нереалізованим матеріалом, концертними треками і кавери. У 2005-му вийшов альбом "Metal Hurlant", продюсуванням якого (також як і "Sadistic Sex Daemon") займався бас-гітарист Жан-Жак Мореак, який написав левову частку композицій. Вихід диску супроводжувався рясними європейськими концертами, після чого музиканти підготували свій перший концептуальний опус "IrremeDIABLE", присвячений видатному французькому поетові Шарлю Бодлеру.

Читате також

Реклама