Monkees

Створена спочатку з метою участі в телесеріалах, група "Monkees" знайшла успіх в іншій ніші, використавши ажіотаж навколо "британського вторгнення". Ідея створення команди належить двом телепродюсера Берту Шнайдеру і Бобу Рафелсон, які вирішили зобразити щось на зразок бітлівське "A Hard Day s Night" на блакитному екрані. Вони дали оголошення в пресі на набір фолк-рок-музикантів, на яке відгукнулося більше чотирьохсот чоловік.

Переможцями конкурсу виявилися четверо осіб, причому лише один з них (а це був гітарист і автор пісень Майкл Несмит) читав цю оголосив. Інші троє були Мікі Доленц (ударні), Дейві Джонс (вокал) і Пітер Торк (бас). Несмит і Торк раніше трудилися на фолкової сцені, а Доленц і Джонс пробували свої сили в акторській майстерності.

Оскільки хлопці були не зовсім професіоналами в музиці, то написання пісень для нової групи доручили таким відомим особистостям в цій справі, як Томмі Бойс, Боббі Харту, Керол Кінгу і Нілу Даймонд. На перших порах хлопцям дали записати тільки вокальні партії, хоча в дивилися телевізор складалося враження, що чуваки грають на своїх інструментах.

Телешоу за участю "Monkees" показане в період з 1966 по 1968 роки користувалося великим успіхом, особливо в підлітковому середовищі. У вересні 1966-го вийшов дебютний сингл групи, "Last Train to Clarksville", миттєво став хітом і окопалися на першій позиції в американських чартах. Така ж доля чекала і другу сорокап'ятку, "I ma Believer". Все це відбувалося на тлі того, що хлопцям досі довіряли тільки співати, а для гри на інструментах наймали сесійних музикантів. Особливо важко в цей момент було Несміту, займався музикою всерйоз і писавшему пісні. Йому так-сяк вдалося пропхати кілька своїх мелодій для запису. Зламати опір менеджменту вдалося лише до виходу третього альбому, "Headquarters". Виявилося, що хлопці вміють грати не гірше сессіонщіков, і з цього моменту вони почали все робити самі, хоча все-таки іноді вдавалися до послуг людей з боку. Нарешті-то відбулися перші гастролі "Monkees", на які слухачі тягнулися з великою охотою, щоб послухати забійний бабл-гам-рок.

До речі, був такий момент, що концерти групи відкривав не хто інший, як маловідомий тоді Хендрікс. Однак стилі їх були настільки різні, що шляхи "Monkees" і Джимі незабаром розійшлися. На хвилі психоделії кінця 60-х група спробувала використовувати у своїй музиці деякі елементи цього стилю, але це виходило в неї не дуже вдало.

До кінця 1968 року зірка колективу початку заходило. Обумовлено це було в першу чергу тим, що закінчився показ телесеріалу з його участю. Спочатку нерви не витримали у Торка, і він першим покинув команду. Залишилася, трійця продовжила роботу, випустивши на наступний рік пару трохи похмурий альбомів. Несміту це не сподобалося, і він вирішив реалізувати свій творчий потенціал у сольній роботі. Решта Доленц і Джонс виконали свої зобов'язання перед їх лейбою, записавши абсолютно безглузду платівку "Changes". Про групу згадали лише в середині 80-х років, коли раптом виявилося, що багатьом не вистачає веселого бабл-гама "Monkees". Ранні альбоми були перевидані і їхні пісні знову зазвучали в ефірі.

Ну і звичайно ж не обійшлося без возз'єднання. Правда, Несмит, став на той час відеомагнатом, не став брати участь у цій справі, і всього лише один раз піднявся з колишніми колегами на сцену. Як водиться в таких випадках, команда дала серію концертів, записала альбом і в 1989 році знову розпалася. Наступний реюніон відбувся в 1996-му, коли вже вся четвірка разом випустила лонгплей "Justus". "Monkees" продовжили і концертну діяльність, але це вже в основному відбувалося у складі тріо.

Читате також

Реклама