Monster Magnet

На час утворення "Monster Magnet" засновник і лідер групи Дейв Уіндорф вже мав за плечима солідний рок-н-рольний стаж (понад 10 років). У нову команду Дейва, що стартувала в 1989-м, увійшли також його земляки з Нью-Джерсі Тім Кронін (вокал), Джон МакБейн (гітара), Джо Калландра (бас) і Джон Клейман (ударні). Змішуючи метал, панк, Спейс-рок та психоделію, група створила тягучий, насичений фідбек важкий звук, який виділив її з натовпу ретро-рокерів.

Створивши пару демо-плівок, "Monster Magnet" дебютували з однойменною EP, виданим невеликою німецькою фірмою "Glitterhouse". Після цього релізу мікрофон перейшов у повне розпорядження Уіндорфа, а Кронін сховався в тінь, обравши собі посаду "концептуального консультанта" групи.

У 1992-му музиканти уклали контракт з незалежним лейблом "Caroline Records", на якому вийшов їх перший полнометражнік. "Spine Of God" представляв собою похмурий психоделічний альбом. Сесії пройшли дуже продуктивно, і накопиченого матеріалу виявилося настільки багато, що кілька тривалих Спейс-рокових джемів були потім випущені окремою платівкою під назвою "Tab".

Відеокліп до першого синглу, "Medicine", а також турне в компанії з висхідними зірками "Soundgarden" допомогли колективу звернути на себе увагу мажорів, і в 1993-м "Monster Magnet" знайшли притулок під дахом "A & M". Саме в цей момент Уіндорф серйозно посварився з МакБейном, і незабаром на місці Джона виявився Ед Манделл. На "Superjudge" музиканти пожертвували нестримним фідбек на користь м'язистих металевих рифів. Однак цей прийом не справив жодного враження на публіку, поглинену гранжем, і продажу диска були невтішними. Під тиском лейбла група кілька комерціалізувала свій саунд на наступному альбомі "Dopes To Infinity". І хоча сингл "Negasonic Teenage Warhead" попав в гарячу десятку, а "Monster Magnet" провели непогане турне в компанії з "Corrosion Of Conformity", тираж "Dopes To Infinity" ненабагато перевищив "Superjudge".

Втомлений від невдалих спроб, Уіндорф зі своєю бандою поїхав до Лас-Вегас, де навколишнє розгульна обстановка спонукала його на створення проривного альбому "Powertrip". З цією роботою "Monster Magnet" нарешті змогли отримати "золотий" статус.

Підсиливши склад гітаристом Філом Кайвано, група два роки вела гастрольне життя. За цей час "монстри" встигли пограти з "Aerosmith", "Metallica", "Megadeth", а також побувати у шкурі хедлайнерів. У 2000 році команда підготувала черговий альбом, проте в цей час на лейблі панувала плутанина, і промоушеном "God Says No" практично ніхто не займався. Контракт незабаром був втрачений, і в колективі теж запанував хаос. Члени "Monster Magnet" розбрелися по сайд-проектам, а в результаті два роки команда не діяла. Нарешті, в 2002-му відбулося реюніон-турне, і після підписання договору з "SPV" музиканти почали роботу над новим альбомом. На початку 2003-го колектив покинули Калландра і Клейман, а в ритм-секцію "Monster Magnet" увійшли бас-гітарист Джим Багліно і барабанщик Боб Пантелла.

У 2005-му пішов і Кайвано, а залишився квартет разом з продюсером Меттом Хайдом зайнявся перевиданням "Tab" і "Spine Of God" і підготовка хіт-збірки "20th Century Masters - Millennium Collection". Чергова студійна робота лягла на прилавки в 2007-му, після того як група провела європейське турне.

Читате також

Реклама