Montrose

"Montrose" по суті були перші важкою американською командою, яка виступила противагою навалі британських хард-рокових колективів. Гітарист Ронні Монтроуз починав свою кар'єру в якості сессіонщіка, працюючи у Герб Хенкока, Вена Моррісона і Едгара Вінтера, однак з часом він все більше і більше замислювався про створення власної команди. Мрії Ронні втілилися в життя в 1973 році, коли він разом з талановитим вокалістом Семмі Хагар організував проект імені себе самого.

Оригінальний склад групи доповнили бас-гітарист Білл Черч і барабанщик Денні Кармассі (у 80-х він матеріалізувався в "Heart").

У листопаді 1973-го фірма "Warner Bros." випустила дебютний лонгплей, який став найкращою роботою в дискографії "Montrose". Спродюсований Тедом Темплменом (він потім займався справами "Van Halen"), альбом хоч і не ввійшов у першу сотню, але згодом все ж таки перетнув платиновий кордон.

Платівка включала в себе такі бойовики як "Space Station No. 5", "Bad Motor Scooter", "Rock the Nation", "Rock Candy", а також кавер Елвіса Преслі "Good Rockin Tonight". Деякі пісні потрапили в ефір, але "Warner Bros.", Схоже, до ладу не зрозуміли, як потрібно працювати зі своїми новими підопічними, і до розкручування альбому поставилися абияк. Першим відчув недобре Білл Черч, незабаром після виходу диска поступився місце Алану Фітцджеральд. У 1974-му, все з тим же Тедом Темплменом був записаний другий альбом, "Paper Money". Хоча на диску присутні і непогані речі (наприклад "I Got The Fire", на яку потім зробили кавер "Iron Maiden"), в цілому матеріал був слабшим дебюту.

Між Монтроузом і Хагар почалося з'ясування взаємин, і їх чвари в кінцевому підсумку призвели до відходу останнього. Втім, Семмі не постраждав від цього, оскільки попереду його чекала як успішна сольна кар'єра, так і слава в рядах "Van Halen".

Вакансію фронтмена в "Montrose" зайняв Боб Джеймс, а паралельно в складі з'явився клавішник Джим Елсівар. Записаний у такій конфігурації і спродюсований самим Монтроузом альбом з гучною назвою "Warner Brothers Presents Montrose!" не відповідав раннім стандартам групи і відрізнявся млявістю матеріалу. Після виходу платівки, усвідомивши сумні перспективи, подав у відставку Фітцджеральд, а бас-гітара перейшла до Ренді Джо Хоббса. У 1976-му "Montrose" запросили на роль продюсера Джека Дугласа і зробили останню спробу повернути прихильність публіки. На жаль, їх очікування не виправдали себе, і незабаром проект був закритий. Музиканти розбрелися хто куди, а Ронні після декількох років відпочинку зібрав іншу команду, "Gamma".

До назви "Montrose" згодом гітарист повертався двічі: перший раз в 1987 році, коли разом з Джонні Едвардсом (вокал), Гленном Летшем (бас) і Джеймс Коттак (ударні) випустив платівку "Mean", і другий - в 2002-м, коли в компанії Чака Райта (бас), Пета Торпі (ударні) і Кіта Сент-Джона (вокал) провів турне на підтримку збірки "The Very Best of Montrose".

Читате також

Реклама