Mythos

Група "Mythos" з'явилася на берлінській музичній сцені в 1969 році, коли її засновнику Стефану Касці було 18 років. Склад мав формат тріо, а обов'язки розподілялися наступним чином: Касці (флейта, клавішні, вокал, гітара), Гаральд Вейсса (бас) і Томас Хільдебранд (ударні). Як завжди, хлопці почали з каверів, виконуючи речі "Pink Floyd", "Doors", "Spooky tooth", "Jethro Tull", "Iron butterfly", "Steamhammer", "Ten years after".

Потім це заняття їм, природно набридло, і хлопці перейшли на власний матеріал.

На початку 70-х група посилено концертувала по всій Німеччині, а в 1971-му потрапила на "Langelsheim festival" (німецький аналог "Woodstock"). Саме там і запримітив "Mythos" Ральф-Ульріх Кайзер, що організувала колективу контракт з легендарною фірмою "Ohr Records". Перший альбом групи являв собою прекрасний зразок німецького прог-року.

Обробка менуету Генделя, східні мотиви в "Oriental journey" і флейта Касці а-ля "Jethro Tull" зробили платівку воістину унікальним явищем. Однак майже відразу після виходу альбому "Mythos" розпалися. Касці потім набрав нових рекрутів, але з тих пір склад проекту вже не відрізнявся стабільністю. У 1975-му вийшов другий лонгплей, "Dreamlab", на якому було зроблено помітний крен у бік Спейс-року. Через три роки, в черговий раз змінивши партнерів, Стефан випустив альбом "Strange guys", що мав вже хард-рокове звучання.

Приблизно в такому ж дусі був витриманий наступний альбом, "Concrete city". Кінець 70-х ознаменувався бурхливим розвитком електроніки, і Касці не забув скористатися цією можливістю, щоб повністю вирішити кадрові проблеми. Озброївшись драм-машиною і секвенсером, Стефан звільнив решти музикантів і почав одноосібно творити під вивіскою "Mythos".

На початку 80-х він випустив дві "космічних" платівки, що не мали особливого успіху у публіки. У 1981 році Касці заснував власну студію і почав продюсувати інших артистів. Крім цього він займався музикою для радіо і телебачення, тому часу на свій проект у нього не залишалося. До назви "Mythos" Стефан повернувся в 1990 році з альбомом "Mythosphere", на якому явно проявився його інтерес до нью-ейдж. Паралельно він почав робити синтезаторні обробки класичних творів, видаючи їх під вивіскою "MASS". Починаючи з 1995 року Касці організував випуск медитативних альбомів, супроводжуючи назву "Mythos" відповідним підзаголовком "meditation".

У 2000-му ця приставка була відкинута з появою роботи "The dark side of Mythos". Через чотири роки значно змінилася і сама "міфічна" музика. Концептуальний альбом "The Dramatic And Fantastic Stories Of Edgar Allan Poe", незважаючи на використання електронних інструментів, був максимально наближений до класичного звучання.

Читате також

Реклама